|
|
   |
Одеська нацiональна наукова бiблiотека пiдготувала низку заходiв до вшанування пам’ятi жертв Голодомору, а саме до його 85-х роковин, на виконання Указу Президента України вiд 26.11.2016 року «Про заходи у зв’язку з 85-ми роковинами Голодомору 1932—1933 рокiв в Українi — геноциду українського народу».
ЯК ОСМИСЛЕННЯ минулого може допомогти визначенню майбуття? Голодомор в Українi 1932—1933 рокiв. Моральний його вимiр: людянiсть у нелюдяний час; доброчинцi в часи Голодомору; сучаснi волонтери — дослiдники. Оцiнка демографiчних i соцiальних втрат України внаслiдок Голодомору є сферою науки чи iдеологiї? Наскiльки правдива українська демографiчна статистика 1920—1930-х рокiв? Подiбнi питання публiчно дискутували українськi та iноземнi науковцi в Iнститутi демографiї НАН України. Участь у дискусiї взяли американський демограф i соцiолог Олег Воловина, спiвробiтники Iнституту демографiї та соцiальних дослiджень iменi М. Птухи НАН України Олександр Гладун i Наталiя Левчук, старший науковий спiвробiтник Iнституту iсторiї України НАН України Геннадiй Єфименко, заступник начальника Харкiвського бюро судово-медичної експертизи Андрiй Кiсь та професор Київського нацiонального унiверситету iменi Т. Г. Шевченка Володимир Сергiйчук. Бесiда була присвячена безпосередньо темi демографiчних втрат унаслiдок Голодомору.
З питаннь висвiтлення Голодомору у контекстi мiжнародного права та обiзнаностi захiдної спiльноти про українську трагедiю ХХ столiття виступили: професор Гарвардського унiверситету Сергiй Плохiй, голова Українського iнституту нацiональної пам’ятi Володимир В’ятрович, правозахисник Євген Захаров та iсторики Карл Беркгоф (Нiдерланди), Роман Сербин та Богдан Клiд (Канада); завiдувач вiддiлу iсторiї України 20—30-х рр. ХХ ст. Iнституту iсторiї України НAН України Станiслав Кульчицький, директорка Українського науково-освiтнього центру вивчення Голодомору (HREC in Ukraine) Людмила Гриневич та iн.
У 85-тi роковини Голодомору Україна вшановує пам’ять мiльйонiв невинних жертв, цiлеспрямовано знищених сталiнським режимом. Факти про Голодомор — iнформацiя багатогранна, щоби осягнути її, українцям i свiтовiй спiльнотi недостатньо лише пам’ятати про 1932—1933 роки.
ЩО ТАКЕ Голодомор i звiдки походить ця назва? Слово це означає масове вбивство — мор голодом, вiд якого не було порятунку. Першi вiдомi згадки вживання цього слова датуються 1960-ми роками. Зокрема, його було вжито у передмовi Василя Барки до його роману «Жовтий князь» (Нью-Йоркське видання 1963 р.). Зустрiчаємо це слово також у Етимологiчному словниковi української мови пiд редакцiєю Я. Рудницького (видання УВАН 1962—1982 рр.) та в книзi «Московство» П. Штепи (1968 р.).
В українськiй дiаспорi вживалося паралельно визначення «Великий Голод» та «голод-геноцид». Зокрема, iсторик Роберт Конквест, який, власне, вiдкрив iсторiю голоду свiту, вживав слово «геноцид» для обгрунтування тези про штучнiсть голоду 1932—1933 рокiв.
Надруковане це слово було вперше у 1988 р. у газетi «Лiтературна Україна»: видання передрукувало доповiдь українського прозаїка Олекси Мусiєнка. Масово й офiцiйно використовувати поняття «Голодомор» почали в 1990 роки.
Найбiльша музейна установа країни iз тематики Голодомору носить назву: Нацiональний музей «Меморiал жертв Голодомору».
ЯКИМ був спротив українцiв колективiзацiї, дiзнаємося, зокрема, на матерiалi книги В.Тилiщака «Повстання УРСР 1930». Полiтика колективiзацiї шокувала селян, адже для них земля i приватна власнiсть були центром життя. Збурено було невдоволення населення у рiзних регiонах СРСР, а особливо в Українi. Опiр українського селянства наростав синхронно з пришвидшенням темпiв колективiзацiї, пiку досяг у березнi 1930 року. Чекiсти у своїх звiтах зафiксували, що в Українi з 20 лютого до 20 квiтня заворушеннями було охоплено 1895 сiл у 41 окрузi iз 44, на якi подiлялась територiя республiки. Загалом впродовж 1930 р. в Українi спецлужбами зафiксовано бiльше 4000 масових виступiв. Кiлькiсть учасникiв цих виступiв сягала майже 1,2 млн. осiб.
На вiдмiну вiд початку 1920-х рокiв, тогочаснi селянськi виступи були переважно мирними протестами. Часто провiдну роль у них вiдiгравали жiнки. Сталiн змушений був призупинити колективiзацiю. Влада дозволила селянам разом зi своїм майном виходити iз колгоспiв. Вiдтак, до кiнця березня 1930 року владi вдалося заспокоїти розбурхане українське селянство. У наступнi мiсяцi бiльшiсть селян залишили колгоспи. До кiнця лiта колективiзованими залишилось менше третини селянських господарств УРСР. Восени 1930 р. режим повернувся до колективiзацiї. Шляхом погроз та шантажу, податкового тиску та рiзноманiтних штрафiв влада змусила багатьох селян вступити чи повернутися до колгоспiв.
Iз початком колективiзацiї та розкуркулення образи «куркуля» та «українського буржуазного нацiоналiста» значно демонiзувалися. На радянських полiтичних плакатах їх надiляли негативними фiзичними та психологiчними рисами, зображали у виглядi хижих птахiв, тварин, рiзних паразитiв. На початку 1930-х рокiв з’являються додатковi образи ворога — «саботажники» та «шкiдники», якими влада намагається пояснити власнi невдачi колгоспної економiки. Цiлеспрямоване формування образу ворога i заклики до його знищення є елементом геноцидної полiтики.
ГОЛОДОМОР став результатом чiтко спланованої полiтики Кремля.
Головним iз механiзмiв стало масове вiдбирання продовольства. Конфiскацiя вимагала напруження усього репресивного апарату системи, а також залучення багатьох мiстян, робiтникiв у примусовому порядку, спiвробiтникiв компартiйного апарату. Для вилучення продовольства створювалися спецiальнi загони з активiстiв, якi ходили по сiльських обiйстях i здiйснювали обшуки.
Вивозилися усi запаси їжi. Заборонялися торгiвля та ввезення будь-яких товарiв. Голодний люд намагався вибратися за межi України. У вiдповiдь у сiчнi 1933 року режим заборонив виїзд селян iз територiї України та Кубанi. Знесиленi голодом селяни опинилися у замкнутому колi, повнiстю залежнi вiд волi членiв державного та партiйного апарату.
...У 2009 роцi Служба безпеки України порушила кримiнальну справу за фактом вчинення в Українi у 1932—1933 рр. злочину геноциду. У ходi слiдства було зiбрано понад 300 томiв матерiалiв кримiнальної справи № 475. У сiчнi 2010 року цi матерiали розглянув Апеляцiйний суд мiста Києва. Суд встановив, що генеральний секретар ЦК ВКП(б) Й. Сталiн, тодiшнiй керiвник уряду СРСР — В. Молотов, члени ЦК ВКП(б) Л. Каганович,
П. Постишев, М. Хатаєвич, генеральний секретар ЦК КП(б)У С. Косiор, керiвник республiканського уряду В. Чубар «безпосередньо вчинили злочин, передбачений ч. 1 ст. 442 Кримiнального кодексу України», тобто геноцид.
Отже, вiдповiдальнiсть за органiзацiю Голодомору несе комунiстичний тоталiтарний сталiнський режим загалом, зокрема очiльники режиму та комунiстичної партiї, а саме: Йосип Сталiн, В’ячеслав Молотов, Лазар Каганович, Влас Чубар, Павло Постишев, Мендель Хатаєвич, Станiслав Косiор, а також iншi комунiстичнi дiячi, спiвробiтники репресивних органiв.
...Цим проблемам присвячена, зокрема, книга Джеймса Мейса «Комунiзм та дилеми визволення» (Київ, 2018; була вперше видана англiйською мовою у 1983 роцi, нинiшнє видання — перший український переклад). I цю болючу тему обговорювали представники громадськостi за «круглим столом», що вiдбувся в читальному залi Одеської нацiональної наукової бiблiотеки 15 листопада.
Пролунали думки провiдних науковцiв: зокрема, доктора iсторичних наук, професора В. Г. Кушнiра; кандидата iсторичних наук, доцента Н. О. Петрової та iнших. Вiдбулися презентацiї: книжково-документної виставки «Голодомор 1932—1933 р.р. в Українi: втрати української нацiї»; книжкової виставки «Голодомор в Українi 1932—1933 рокiв: площина сучасних дослiджень»; мультимедiйнi презентацiї: «Закарбовано у пам’ятi: пам’ятники жертвам голодоморiв, спорудженi в Українi та свiтi»; «Скорботний янгол: тема Голодомору очима художника. Творчий доробок Лариси Дем’янишиної».
Тамара КУХАРУК. Куратор проекту, завiдувачка вiддiлом зв’язкiв з громадськiстю й реклами ОННБ