|
|
   |
Журнал Forbes у 2012 році включив одеський трамвай до списку 12 найцікавіших трамваїв світу в номінації «За найбільшу згадку у фольклорі, літературі, кіно». Але одеський трамвай цікавий не лише цим.
Одеса — одне з небагатьох міст у світі, де зберіглося багато об’єктів трамвайної архітектури початку XX століття, і одне з перших міст в Україні, де з’явився кінний трамвай. Одна лише історія створення в Одесі кінних залізниць сповнена нерозгаданих і не заповнених досі прогалин. І лише уважно читаючи документи того часу за принципом «між рядків», можна усвідомити всю грандіозність інтриг та змов, що супроводжували появу в Одесі трамвая. Трамвайних історій багато, тому сьогодні ми зосередимося на найбільш цікавій — історії «камишевого» трамвая.
Історія «камишевого» трамвая (теперішній маршрут № 20) починається 1883 року. 19 травня було відкрито маршрут кінного трамвая від Наришкінського узвозу до Хаджибейського лиману (а через 10 років на маршруті з’явився й паровий трамвай). На початку XX століття лінія вела до курортних місць на березі лиману, де були дачі одеських багатіїв, а також знаменитий Хаджибейський парк.
Згідно з договором, підписаним містом з бельгійцями в 1879 році, через те, що прибутковість лінії на Хаджибейський лиман обумовлювалася, насамперед, цілющою силою лиману, а будівництво цієї лінії (яка проходить через затоплювану низовину) потребуватиме значних робіт, міське управління надало безкоштовно пану Бонне (на ім’я якого було укладено перший контракт) на весь час концесії ділянку на березі лиману розміром до трьох десятин (поблизу шляху конки) для облаштування на ньому лікувального або розважального закладу для залучення одеської публіки.
Місце для прокладання трамвайної лінії справді було невдалим з технічного погляду. У ніч на 15 липня 1908 року Одесу спіткало грізне лихо у вигляді потужної зливи. Русло річки, в якому зараз перебуває вулиця Бал-ківська, наповнилося водою. Злива була настільки сильною, що водні потоки зруйнували лінію на той момент уже парового трамвая на Хаджибейський лиман. Довелося перекладати рейки в районі Глухого мосту. На території Товариства бельгійського трамвая (зараз тут стоїть напівзруйнована трамвайна підстанція) розбіглися коні. Було оголошено нагороду за кожного спійманого коня в 3 рублі. Під час повені в депо конки на Пересипу загинуло 36 коней.
Маршрут 20-го трамвая проходив уздовж Малого, Середнього та Великого Куяльників — козацьких поселень, що виникли у другій половині XVIII століття. «Куяльники» починаються із зупинки «Республіканська».
Починаючи з 4-ї станції Хаджибейської дороги (Середній Куяльник), на вулиці Каменярів можна натрапити на печерні будинки, створені каменотесами, які видобували черепашник у цьому районі. А в районі 5-ї станції збереглася велична бу-дівля синагоги, збудованої в XIX столітті (зараз це житловий будинок). Десь тут наприкінці XIX століття стояла дача Діалегмено, де жила Леся Українка, яка приїжджала до Одеси на лікування. Маршрут «камишевого» трамвая сьогодні один із найцікавіших туристичних маршрутів Одеси.
З 1893 року поїзди у складі двох або трьох вагонів, спустившись Наришкінським узвозом, підходили до станції біля Херсонського узвозу, де запасним паровозом до них подавали ще вагони (кількість вагонів при цьому збільшувалася до шести).
Рух на лінії починався о 6 ранку, а завершувався опівночі. Маршрут був настільки популярним, що управлінню одеського трамвая довелося запровадити сувору регламентацію. У літні місяці кількість трамваїв на лінії зростала.
Більша частина шляху 20-го трамвая проходить Хаджибейською дорогою. Один із зупинкових павільйонів цього маршруту дістав назву «дзеркальний». Назвали його так через те, що павільйон споруджений перпендикулярно до рейок, а щоб пасажири бачили трамвай, що приходить, навпроти зупинки було встановлено велике дзеркало.
Спочатку «камишевий» трамвай ходив до Хаджибейського парку. 1941 року частина лінії була затоплена після вибуху Хаджибейської дамби, а після війни лінію відновили, але лише до 6-ї станції (до лиману). Наразі 20-й трамвай курсує за маршрутом Херсонський сквер — Хаджибейський лиман (6-та станція).
Одеський трамвай становить значну частину культурної спадщини нашого міста. Тому його збереження має стати одним із пріоритетних напрямів. Проте через специфічність трамвайної архітектури в її збереженні виникає низка проблем. Частина об’єктів трамвайної архітектури перебуває у приватній власності. В результаті сталося переобладнання окремих будівель та їхніх частин під комерційні площі та житлові приміщення. А ті будівлі, що залишаються в комунальній власності, часто мають вельми неавтентичний вигляд.
У наших силах зберегти те, що ще лишилося на вулицях міста, адже остаточної історії одеського трамвая ще не написано. Чи зуміємо ми зберегти колорит одеського трамвая? Як буде розвиватись архітектура міста? Щось збережеться. Щось зникне назавжди. Але це вже буде зовсім інша історія…
Дмитро ЖДАНОВ