|
|
   |
Основою національної безпеки країни є її продовольча безпека. Саме тому керівництво Одеської обласної державної адміністрації приділяє цій темі стільки уваги.
Зовсім недавно, у номері за 26 жовтня, газета розповідала про виїзну робочу нараду, присвячену проблематиці тваринницької галузі регіону. Ініціатором проведення виступив голова Одеської ОДА Сергій Гриневецький. Ну, а одним із тих, хто готував робочу нараду, був заступник голови обласної державної адміністрації Олег Муратов. Його ми й попросили продовжити розмову про продовольчу безпеку регіону. Зрозуміло, що першим питанням стало прохання оцінити одержаний областю врожай зернових.
— Справді, цифри тішать: у сфері рослинництва, порівняно з показниками минулого року, приріст вийшов майже вдвічі більшим, — зазначив Олег Муратов. — Насамперед, через відмінний урожай кукурудзи, соняшнику, ріпаку, пшениці. Загальний врожай зернових на Одещині перевищить 5 мільйонів тонн. Це рекордний показник за останні кілька років. І ціна на зерно на світових ринках склалася приваблива. Тому ті аграрії, хто займався рослинництвом, отримають хороший фінансовий ресурс.
До того ж обласна державна адміністрація системно працювала з Міністерством аграрної політики та продовольства, завдяки цьому сільгоспвиробники отримають певну компенсацію за втрати минулого року. Тож, вважаю, аграрії регіону мають усі підстави з оптимізмом дивитися у майбутнє.
— А як щодо врожаю на наступний рік?
— Відразу скажу: такого врожаю, як зараз, у 2022-му, не буде. Пояснення цьому — природні умови, немає потрібної вологості ґрунту. Фахівці облдержадміністрації багато разів виїжджали на поля, зокрема, з міністром АПК Романом Лещенком, переконалися в цьому прогнозі, як кажуть, на власні очі. До того ж, перекіс в аграрному секторі у бік рослинництва змушує замислитись.
Адже повноцінна продовольча безпека має базуватись і на тваринництві. Про це, нагадаю, йшлося на нещодавній робочій нараді. Відновлення тваринницької галузі у регіоні дозволить змінити ситуацію в аграрному секторі. На жаль, кількість корів за останні тридцять років зменшилася в 10 разів, хоча продуктивність виробництва молока зросла. За моїми підрахунками, рентабельність у молочному скотарстві не менше 30 відсотків. Це нормально. Тому всіляко переконуємо наших депутатів облради, багато з яких є великими аграріями, щоб вони диверсифікували виробництво.
До того ж ситуація на ринку зерна може бути різною. Давно настав час експортувати борошно. Свого часу цьому завадили умови вступу України до Світової організації торгівлі. Але згадайте ситуацію із соняшником. Встановивши експортне мито, ми стимулювали іноземні компанії до функціонування в Україні заводів із виробництва соняшникової олії. І тепер експортуємо продукт переробки, а не сировину. Те саме необхідно зробити і з зерном.
— Добре, на робочій нараді багато йшлося про проблеми аграріїв, які ризикнули займатися тваринництвом. Зараз ви згадали, що потрібно їм багато чого пояснювати та роз’яснювати. А чи допомагатиме область?
— Наша позиція проста — ми розуміємо, що тваринництво є тривалим процесом. Швидко наростити поголів’я не вдасться. Тому область готова у рази збільшити підтримку тваринницької галузі за рахунок обласного бюджету. Але є нюанс.
У свій час я дав доручення профільному департаменту переглянути рівень заробітних плат у сільському господарстві в цьому році. І зараз на місцевому рівні та на рівні уряду висунемо пропозицію про те, що державну та регіональну підтримку отримують лише ті сільгосппідприємства, де зарплата становить не менше 80—90% від середньої по галузі. А що маємо? За вересень на Одещині середня зарплата аграріїв становила 9800 гривень, а по Україні — 13000. Це на третину менше. Виходить, що аграрії Одещини мало заробляють? Не сказав би. Значить, річ в іншому. Розрахунки показують, що середня зарплата по галузі 11—12 тисяч гривень — абсолютно адекватний рівень.
І ще про одне хочу сказати. У чому соціальна, якщо можна так сказати, проблема рослинництва? Там найманий працівник пропрацював півроку, отримав зарплату. А далі що робити? І йдуть люди до фонду зайнятості. Сьогодні, коли рентабельність у рослинницькій галузі становить щонайменше 100 відсотків, коли всі, хто цим займався, дуже непогано заробили, мені здається, треба виявити певний патріотизм і не поспішати на біржу праці. Про це говоритимемо з аграріями.
— Повторю ще одну тезу, яка пролунала на жовтневій робочій нараді — відродження тваринництва забезпечить зайнятість на селі.
— Абсолютно вірно. Адже за нинішнього рівня розвитку технологій на обробку ста гектарів вистачає трьох осіб. Якщо у сільгосппідприємства близько 4—5 тисяч гектарів, то для виробничого процесу потрібно максимум 20 кваліфікованих спеціалістів. А решті жителів села чим займатися? Треба створювати робочі місця, де потрібні робочі руки. Адже не буде зайнятості сільського населення — продовжиться деградація села. Цього не можна допустити.
Завдань багато. Потрібно розібратися у ветеринарній медицині. Адже 90% поголів’я худоби — це господарство населення. Але ми не розуміємо до кінця, у якому стані це поголів’я. Риборозведення. В області багато водойм, але мало коштів від них. До того ж, у рамках реформи децентралізації більшість водойм відійшла до громад. Загалом, треба вивчати і приймати рішення, адже риборозведення — це одна з галузей, яка дає швидкий приріст регіонального ВВП.
Не забуваймо і про свинарство з вівчарством. Наступна виїзна робоча нарада відбудеться саме з проблематики цих галузей, зараз обираємо локацію, де провести.
— Але якісних змін в аграрному секторі регіону не досягти, доки не буде вирішено проблему відновлення зрошення земель. Що вже зроблено?
— Розроблено 12 проєктів, по трьох з них проведено тендери. За іншими проєктами готуємо документацію. Хочу зауважити, що Одещина йде попереду інших областей, бо ми ризикнули — переконали депутатів обласної ради виділити близько 10 мільйонів гривень на проєктування систем зрошення та 1 мільйон, щоб запустити тендер. Гра варта свічок: різниця в урожаї, що виріс на зрошуваних землях, і тих, що без поливу, — удвічі. Це по зерну. Адже є ще виробництво овочів. Сьогодні є інвестор, який хоче збудувати три заводи з виробництва томатної пасти. Але йому потрібна якісна сировина. І гарантований урожай можна отримати лише на зрошенні. Так що цей напрямок — також пріоритетний у нашій роботі.
— Ми з вами розмовляємо напередодні Дня виноградаря та винороба, який вже другий рік відзначається у другу неділю листопада. Які проблеми має виноробна галузь, як вони вирішуються?
— Так вийшло, що на початку жовтня у Шабо відбулась представницька конференція, присвячена питанням розвитку виноградарсько-виноробної галузі України за участю першого заступника міністра аграрної політики та продовольства України Тараса Висоцького. А наприкінці місяця Шабо вже відвідав — у рамках робочої поїздки до Одеської області — Президент України Володимир Зеленський.
Як відомо, на Одещині виноградарство розвивається в умовах ризикового землеробства. І минулий рік показав ціну примх природи. Загалом в Україні виноградниками зайнято 40 тисяч гектарів, з них 24 тисячі знаходяться на Одещині. І це накладає на регіон особливу відповідальність. За результатами робочої конференції у Шабо голова Одеської облдержадміністрації Сергій Гриневецький на ім’я Прем’єр-міністра направив аналітичну записку під назвою «Про відновлення виноградарської галузі». Пропозиції виноградарів та виноробів зайняли 5 сторінок тексту, хоча, якщо чесно, можна було написати десять. Але вибрали найважливіші.
Адже насправді нічого не потрібно вигадувати — треба просто йти шляхом європейських держав. Потрібно виховувати довіру до вітчизняної продукції. І фінальний крок до цього — визнання виноградного вина продуктом харчування. Інший момент — хороший товар не може коштувати дешево. Вартість пляшки якісного вина не може бути меншою за 80—150 гривень. Така ціна, насамперед, за рахунок дотримання технології виробництва. Безперечно, треба боротися з недобросовісним імпортом. Проблемне питання — посадковий матеріал. Одні винороби вважають, що потрібно культивувати вітчизняні сорти винограду, інші вважають за краще імпортувати лози з Франції, Італії, Іспанії. Це вибір виробника. Але безперечно інше — місцевого посадкового матеріалу катастрофічно не вистачає.
Зрештою, крафтове виноробство. Нинішнє законодавство забороняє людині, яка вирішила зайнятися виробництвом вина у невеликих кількостях під власною торговою маркою, користуватися чужими виноматеріалами. Вино дозволяється робити лише зі свого винограду. Але. Виноградна лоза швидко не плодоносить. Як мінімум, має пройти п’ять років, доки буде отримано врожай потрібної якості. Тому вважаємо, що для крафтових виноробів необхідно законодавчо передбачити перехідний період, під час якого дозволяється купувати чужий виноматеріал.
— Чого ще не вистачає для забезпечення продовольчої безпеки країни?
— Україна цього року відзначила 30-річчя своєї незалежності. Але досі немає закону про внутрішню торгівлю. Потрібен закон, адже багато чого в нашому житті, як споживача, змінилося за цей час. Тут і активний наступ імпортної продукції. І новий порядок виробництва низки продуктів. Наприклад, якщо раніше хліб та хлібобулочні вироби випікали хлібозаводи, то тепер цим займаються чисельні міні-пекарні. Але в будь-якому випадку вітчизняний виробник має бути у пріоритеті. Тоді система продовольчої безпеки країни матиме надійний фундамент.
Інтерв’ю вів Олег Суслов