Очі воїнів

З фотовиставки «Портрет солдата»

Пам’ятаєте вислів «Очі — дзеркало душі»?

Можна припустити, що ця думка зринала-супроводжувала київську журналістку і фотографа Віку Ясинську щоразу, коли вона приходила у військові госпіталі до одужуючих воїнів АТО. Навряд чи брала з собою фотоапарат, коли ушкоджені ворогом бійці ще були в закривавлених бинтах, в гіпсі, напіврозіп’яті на спеціальних ліжках після надскладних операцій. Заходила як волонтерка, щоб почути голос, подивитися у вічі того, до котрого дні й тижні не підпускають смерть чи тяжке каліцтво лікарі й медсестри, незрідка хтось з рідних, святе волонтерське сестринство.

Чекала того дня, коли виникне та психологічна ситуація, коли молодий хлопець, батько дрібних дітей або ж бувалий у житейських бувальцях буде готовий оповісти свою історію. Викласти свої думки-висновки, погляди на сіромашно-затятий український світ чи майбутнє.

Так народилася серія «Портрет солдата» з короткими текстами — в одних випадках у вигляді філософської притчі, в інших — вражаючого ментального зізнання про доленосність воїнського покликання, точного і спокійно-виваженого оскарження, адресованого сучасним міщанам-недомужчинам — прихованим дезертирам і мародерам з депутатськими значками, чиновництву в офісних строях, розгнузданій п’яні та чвані в дорогих іномарках, в суддівських мантіях, хабарникам усіх мастей з їхніми мажорами.

Минулого року фотовиставка після Києва півроку мандрувала у США. З березня нинішнього року унікальна фотоепопея побувала у низці великих міст України, а також у рідних населених пунктах бійців.

Виставка в Музеї сучасного мистецтва Одеси триватиме ще три дні. Варто навідатися за адресою: Бєлінського, 5, щоб подивитися в очі нашого земляка Валерія Левченка, Володимира Шумейка з Кривого Рогу, киянина Віктора Давидова, Валерія з псевдо «Шульц» з Росії та ще більше 30 героїв. І на все життя запам’ятати залпової потужності сміх Вадима Свиридюка — без кистей рук, без стіп ніг.

Слава Героям!

Анатолій ГЛУЩАК