|
|
   |
Давненько менi не потрапляли на очi результати соцiологiчних дослiджень про те, як використовують сучаснi українцi вiльний час, на що ми витрачаємо дозвiлля. Маю на увазi перш за все бюджетникiв, малодослiджений i певною мiрою андерграундний середнiй клас, пенсiонерiв. Усе частiше чую мовлене з викликом «Телевiзор не дивлюсь!». «На театр нема часу», — хоч мають на увазi грошi. Сiмейна пара має витратити на квитки i таксi 250—300 гривень щонайменше. Так безпечнiше, та й вечiрню сукню i любi прикраси можна продемонструвати на людях.
Дача? Та ж добрих п’ять мiсяцiв осенi i зими там мертвий сезон.
Iнтернет? А ви чули про лондонський Гайд-парк?! У столицi найбiльшої iмперiї минулого винайшли ефективний спосiб «каналiзувати» незадоволення населення: iдiть собi на парковий «майдан» i галакайте, клевещiть, берiть один одного за барки, бо ж територiя свободи слова. А якщо перенесете таке зiбрання-мiтинг на вулицю, заважатимете проїзду карет лордiв i перiв, найпаче королiвських восьмерикiв, почнете галасувати поблизу парламенту чи палацiв вiнценосних осiб — то владоохоронцi дiятимуть рiшуче i ефективно.
Еге ж, Iнтернет — це вселенський Гайд-парк. I ви туди — зi своїми постами, коментарями — не довго думаючи, не вибираючи слiв, рефлектуючи, як пiддослiдна тваринка, зневажаючи мовнi норми — чи то росiйської, чи української класичної школи. На Заходi кiлька столiть взiрцями одержання рiзнобiчної освiченостi були (та й залишаються) унiверситети Кембрiджа i Гарварда. Антон Павлович Чехов i наш сучасник Юрiй Миколайович Щербак — медики за освiтою — взiрцево оволодiли рiдними мовами. Боюся, що деякi завсiдники Iнтернету не в змозi оцiнити художнi якостi творiв цих представникiв двох великих мовних традицiй. А так звана сучасна «тенет-лiтература» (проза, поезiя, оперативне рецензування) вiдiграє роль наркотика i антибiотика. В першому випадку органiзм (чи точнiше — розумово-емоцiйний iмунiтет) ослаблюється. А в другому — «мережовий» антибiотик здатний сам виконувати «мiсiю» iнфекцiї — недозованiстю, моднiстю, низьким порогом ККД. Комп добряче чистить вашi кишенi — як в матерiальному планi, так i в планi звуження реального часового простору. Перспектива: захоплення комп’ютерними iграми, зокрема й азартними. Ще один гвiздок у вiртуальну «труну» — перенесення довгих телевiзiйно-полiтичних шоу на пiзню пору доби — це варварське руйнування бiоритмiв людини. Кожна рекламна пауза в таких програмах мала б починатися i закiнчуватися слоганом: «Наша програма — калiчить» (парафраз цигарок).
Художнє слово, справжня книжна мудрiсть — приносять позитивний терапевтичний ефект (на фонi дороговизни фармакологiї), це вiтамiнне пiдживлення розуму, душi, всього органiзму. Не зраджуйте вiрного друга — книгу. Усi основнi вiровчення свiту тримаються подосi на святописемних книгах. Рукописне i друковане слово — це заповiдна зона цивiлiзацiї, нацiональної культури i менталiтету. Вищий розум створив i ту комашку, i якусь рослинку, що ми їх заносимо до Червоної книги, зберiгаємо вiд остаточного зникнення. Тож маємо застерегтися перед загрозою перетворення книги у музейний феномен, релiкт, антикварну рiдкiсть.
Рятуймося читанням. Рятуймо книгу постiйним спiлкуванням з нею. Частiше зупиняйте погляд на домашнiх книжкових полицях. Заводьте розмови про цiкавинки у зiбраннях родичiв, знайомих i колег на роботi. Тренуйте силу волi та розуму. Пам’ятайте дорогу до не таких уже бiдних масових бiблiотек. Врештi-решт обачливо-вибiрково можна читати з планшета чи монiтора ноутбука.
А що читати, з якими авторами заводити чи вiдновлювати знайомство — поведемо розмову у грудневому випуску «192 сходинок».
А. Г.