|
|
   |
Уминулу п’ятницю в гостинній Одеській обласній універсальній науковій бібліотеці вперше відбулось вручення літературної премії для молодих поетів імені славного одесита Валентина Леонідовича Мороза (31 січня 1938 — 30 січня 2013) — поета, журналіста, лауреата республіканської премії ім. П. Тичини (1993) за книгу «Осінній сад»; обласної премії ім. Е. Багрицького за книгу «Ми земля»; муніципальної премії ім. К. Паустовського (2005) за книгу «Дорога в осінь».
Нагадаємо, що літературний конкурс ім. В. Мороза засновано відповідно до рішення Одеської обласної ради 22.09.2017 №531/VII «Про заснування літературної премії ім. В.Л.Мороза для молодих письменників за вклад у розвиток української літератури».
Першою лауреаткою премії В. Мороза стала Ірина Лазоревич — аспірантка кафедри культурології, релігієзнавства та теології Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, родом з смт Брошнів-Осада Івано-Франківської області.
Саме за її збірку поезій «Тону. Ти» проголосувала більшість членів журі, до якого ввійшли: С. Дмитрієв — голова Одеської обласної організації НСПУ (голова комісії); Д. Попова — філолог, бібліотекар Одеської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. М. Грушевського (секретар комісії); О. Радковський — перший заступник голови Одеської обласної ради; В. Рутківський — поет, прозаїк, публіцист, лауреат премій ім. Т. Шевченка, ім. Лесі Українки, ім. Миколи Трублаїні та інших, член Одеської обласної організації НСПУ; Г. Могильницька — поетеса, публіцистка, лауреатка премій ім. В.Стуса, ім. І. Калинець, заслужений працівник освіти України, член Одеської обласної організації НСПУ; С. Стриженюк — поет, прозаїк, публіцист, лауреат премії ім. К. Паустовського, Всеукраїнського конкурсу «Коронація слова», член Одеської обласної організації НСПУ; І. Бірюкова — генеральний директор Одеської національної наукової бібліотеки; Д. Ковбасюк — депутат Одеської обласної ради; Г. Божко — провідний науковий співробітник Одеського літературного музею.
Страшенно рада, що ця премія збулася, що ця подія сталася, що у кожного з нас з’явився ще один привід, вчитуючись в поезію молодих, перегортати книги Валентина Мороза й вслухатись в його поетичне слово — інколи таке кришталево ніжне, а інколи таке розпачливо судомне! Як от:
«Як дерево з обдертою корою
стою опівночі я сам перед собою...»
або
«Моя душа — мов пташка на долоні.
Куди літала, душе?.. А вона
Крильми тріпоче — тиха і смутна.
Вся ще не тут, а ген на оболоні...»
Переконана, що його душа перебувала серед славного гурту всіх, хто зібрався для вручення премії, й раділа, адже Валентин Мороз так любив працювати з молодими, давав багато цінних порад! Серед основних вимог до майбутніх поетів він називав відповідальне ставлення до слова, необхідність постійного розширення поетичного словника, вдосконалення техніки віршування. Неперевершеною школою майстерності вважав щоденне читання найкращих зразків поезії та прози: «Начитайтесь — і відчуєте флюїди в серці, потяг до поезії».
А ще Валентин Мороз застерігав:
«Не кожна людина,
що видала книгу віршів, — поет...
Не кожен поет,
що видав книгу віршів, — людина...
Не кожні вірші,
надруковані в книзі, — поезія...»
Щиро вірю, що й цьогорічна лауреатка Ірина Лазоревич, як і всі, хто в майбутньому удостоїться звання лауреата премії імені Валентина Мороза, будуть справжніми поетами і справжніми людьми, які через свою справжню поезію говоритимуть з нами та робитимуть наш світ кращим!
Ярослава РІЗНИКОВА. Лауреат премій ім. Г. Сковороди та ім. І. Франка