|
|
   |
У Всесвітньому клубі одеситів відбулася презентація нової книги Едуарда Амчиславського та Олександра Галяса «Українська «рапсодія» Леоніда Утьосова». Це — перша україномовна біографія нашого видатного земляка, і зовсім не банальний переклад попередніх досліджень відомих авторів.
Життя та творчість Утьосова простежені на фоні розвитку естрадного мистецтва в Україні та Одесі. Так, надзвичайно цінні відомості про драматичного актора та майстра художнього слова Олександра Закушняка, співаків Ізу Кремер та Юрія Морфессі, численних куплетистів та шансонеток, єврейського салонного гумориста Льва Зінгерталя.
Але повертаючись до Утьосова, то його кумиром був оповідач сценок з так званого «єврейського життя» Володимир Хенкин. І значно молодший від нього Льодя мав неабиякий успіх з номером «Враження одесита, який слухав Хенкина»…
Вся інформація в книзі систематизована на кшталт міні-енциклопедії вітчизняної естради, тут багато маловідомих подробиць, 190 фотографій, більшість з яких невідомі широкому загалу.
У передмові народного артиста України Миколи Свидюка зазначено: «Так, я знав, що свого часу у репертуарі утьосівського оркестру була вже згадувана «Українська рапсодія». Але ж як у прозі можна створити аналог музичного твору? Автори тоді пояснили, що з усіх визначень поняття «рапсодія» вони вподобали таке: «вільна імпровізаційна композиція, у якій, на фольклорний лад, чергуються широкі епічні і моторні танцювальні епізоди». І коли я почав читати, то впевнився, що авторам таки вдалося вирішити непросту задачу — органічно поєднати історичні факти та серйозні роздуми про час, у який довелося жити і творити їхньому герою, з цікавими, інколи навіть кумедними історіями та, як кажуть, «смачними деталями». Як композитор і співак, я пов’язаний з українською естрадою майже піввіку, але досі навіть на думку не спадало, яка в неї давня та надзвичайно цікава історія».
Розташована на обкладинці мистецька робота Лесі Верби наближає до нас легендарного музиканта і артиста в образі Шельменка. Поруч — соняшники, що розквітають на старих платівках. І це не колорит заради колориту, а влучне і вчасне нагадування про знов-таки контекст, грунт, на якому розквітнув талант непересічної людини. Леоніда Утьосова Одеса досі шанує як свого славного сина, і це вже не змінити, саме таке ставлення до нього має бути і в усієї України.
Марія ГУДИМА