|
— Вірші для мене, це, в першу чергу, емоції, котрі можливо передати лише через образи й риму. Найкраще, зазвичай, виходить писати про те, що болить. Якщо розвивати цю думку далі, врешті-решт, отримую висновок: моя поезія — мої сльози, а твори, натхненні війною, — ридання усього народу. Якось так. А ще чайні церемонії люблю проводити, це заспокоює, особливо під час повітряної тривоги.
— Усім серцем люблю своє чудове морське місто. Мені подобається писати вірші та прозові твори. Особисто для мене поезія — гармонія почуттів, думок, вражень та ідей. Адже, читаючи вірш, ти можеш зрозуміти всю красу природи, сенс життя та власне місце в ньому. Тому саме поезія подарувала мені розуміння, що світ — це безмежний вир натхнення та любові — любові до мови, звуків та життя.
— Війна змусила мене покинути рідне селище, мій будинок зруйновано, але саме література допомагає мені справлятися із болем і сумом, що часто огортають через наше болюче сьогодення. Література дозволяє мені забутися і відчути себе в іншому незрадливому світі. Окрім того, що занурююсь у дивосвіт читання, також пишу й сама. Здебільшого, це проза. Маю деякі здобутки у цьому руслі письменства — кілька публікацій та призові місця у конкурсах. Насолоджуюся читанням поезії, інколи пишу вірші сама, особливо, коли переповнюють емоції. Література — це річ, яка була, є й буде частиною духовного єства людей, їх силою та порятунком водночас!