|
|
   |
Чи вдасться українкам, так би мовити, перетравити негативні емоції останніх років? Цієї теми торкнувся перформанс «Перетравлення», який відбувся у підземному арт-просторі на Преображенській, 11.
Одна акторка бере участь онлайн, бо перебуває за кордоном, три звертаються до глядачів безпосередньо. Але діють згуртовано й дружно, що не виключає сповідальності інтонацій. Теми роздумів болісні й особисті, багато хто з жінок зараз задають собі ті самі питання. І попри все мають на меті вижити і світити самі собі, коханим, дітям, одна одній, співвітчизникам. Недарма вважається, що жінка має неабияку енергетичну силу, що й робить її цінною у світі слабкіших людей.
Вистава перемогла у грантовій програмі Per Forma, яку здійснює платформа Kyiv Contemporary Music Days за підтримки Performing Arts Fund NL та міністерства освіти, культури та науки Нідерландів для розвитку сектору перформативних мистецтв в Україні. Тепер чотири героїні гастролюють містами України (одна з них, нагадаємо, долучається в онлайн форматі). Дружина військового, емігрантка, дівчина, яка вже пройшла військовий вишкіл, але не уявляє, що буде когось вбивати. Жінка, яка після тяжкої втрати «лікується», торкаючись босими стопами рідної землі.
Ці образи невипадково приміряють до себе Катерина Радушинська — автор ідеї, режисер, тілесний перформер (Харків — Київ), Аліса Волкова (Харків — Вільнюс), Аня Погорєлова (Дніпро), Олена Єрмішкіна (Харків — Ужгород). «В усьому світі є десь війна, це було і буде завжди», — кажуть молоді жінки одна одній, але хіба це втішає?..
Виставу доповнила серія колажів киянки Катерини Березовської «Ікони болю». Кожен колаж є спробою передати почуття безпорадності, гніву та відчаю щодо руйнування українських міст. Цей візуальний щоденник війни мисткиня почала створю вати ще у 2022-му. Автори перформансу зазначають, що кожного разу змінюється не лише текст, наживо створюється музика харківським композитором Костянтином Івановим, оновлюється відео-, арт та звукові ефекти. Близько години спільних переживань, за словами глядачів, додають сили, а виконавицям приємно відчувати свою працю потрібною суспільству.
Софія Левкович. Фото Олега Владимирського