|
|
   |
На цьому тижні весь світ шанує жертв Голокосту, і в музейній колекції Музею західного та східного мистецтва є пов’язаний з цією болючою темою експонат, про що розповідає заступниця директора ОМЗСМ з наукової роботи, мистецтвознавиця Ірина Глєбова.
— У фондах нашого музею серед численних картин зберігається одна, яка нещодавно стала предметом дослідження — «Пейзаж з будинками» (полотно, олія, 40,5х32,5 см). Перше враження від неї породжує відчуття чогось небезпечного та загрозливого. Цьому сприяють різкі лінії, напружена гамма темних кольорів, відсутність напівтонів, нічне освітлення. Сплощеність форм, побудова простору картини із простих геометричних планів надає композиції силу емоційного впливу на глядача і дає підставу вважати її твором німецького експресіонізму початку ХХ століття.
На полотні є авторський підпис — Е. Дессауер, а на зворотному боці цікавий напис німецькою: «Присвячується нашій дорогій колезі фройляйн М. Гроссе від Емми Андреус, Зельми Абрахам, Едвіна Дессауера». Напис відіграв ключову роль у дослідженні: стало відоме ім’я автора — Едвін. Проте у спеціальних словниках художників він не згадується, але його прізвище знайшлося у «Меморіальній книзі Бундесархіву жертв переслідувань євреїв під час націонал-соціалістичної тиранії в Німеччині в 1933—1945 роках». Стало відомо, що Едвін Дессауер народився 18 вересня 1887 року в Магдебурзі, жив у Берліні. Був убитий 10 вересня 1943 року у концтаборі Аушвіц (польський Освенцім).
Відомості про його професію знайшлися в іншій книзі, яка зберігається в архіві Амстердаму: «Книга реєстрації всіх іноземних громадян, які приїхали до столиці Нідерландів у період із 1849 по 1924 роки». Художник приїхав до Амстердама 4 травня 1909 року, йому було 22 роки, а поїхав звідси 17 червня 1912, тобто він жив тут понад три роки. У книзі наводиться дата його народження, що збігається з вже відомою нам, його адреса, за якою він жив у Амстердамі, і головне — його професія.
Виявилося, що він був оформлювачем вітрин, декоратором (нідерл. Etaleur), дізайнером. Ця професія була важливою для залучення покупців та підвищення привабливості роздрібних магазинів, особливо на початку ХХ століття, коли вітрини почали відігравати важливу роль у маркетингу. Робота Едвіна Дессауера в Амстердамі була пов’язана зі жвавим комерційним життям міста того часу. Звичайно, він отримав художню освіту, але картини не були його головною спеціалізацією, хоча він їх писав і дарував, як з’ясувалося з напису на звороті.
До речі, з перерахованих дарувальників вдалося знайти інформацію про ще одну жінку — Зельму Абрахам, у дівоцтві Кан. Вона народилася 7 липня 1886 року в Північній Рейн-Вестфалії (місто Дуйсбург), вийшла заміж за Альфреда Абрахама у 1928 році та змінила прізвище, таким чином, музейна картина написана не раніше 1928-го. Чим займалася фрау Абрахам, невідомо. Можливо, працювала у художній галереї або крамниці і разом з іншими двома колегами подарувала картину якійсь фройляйн М. Гроссе, але теж стала жертвою Голокосту.
У грудні 1941 року Зельма Абрахам була депортована до Латвії, до гетто у Ризі, куди направляли євреїв з Німеччини. Загинула у період між 1942 і 1944 роками, точна дата її загибелі невідома. У ризькому гетто в’язнів розстрілювали регулярно. Її чоловік, Альфред Абрахам теж загинув у Аушвіці, як і Едвін Дессауер. Щодо двох інших жінок, чиї імена написані на картині, встановити їх особи не вдалося.
Після всього того, що стало відомо про людей, причетних до картини, ставлення до неї змінилося, як і погляд. Твір вимагав термінових реставраційних заходів, і музейний реставратор олійного живопису Ольга Куцан зайнялася її реставрацією негайно.
Історія з «Пейзажем з будинками» — це той випадок, коли доля автора заступає собою художнє значення створеного ним твору. Тепер, знаючи його долю, пророчою виглядає його картина, де трамвайна колія веде в глибину пейзажу, де горить у темряві ночі щось яскраво-червоне, що викликає асоціацію з дорогою в Аушвіц та з його печами.
Завдяки дослідженню ми дізналися про долі двох із чотирьох людей, причетних до цього музейного експонату. Долі трагічні та відповідні часу, в якому їм довелося жити та померти. При бідності біографічних відомостей про художника для нас важливе інше: в результаті дослідження цієї картини ми вшановуємо пам’ять про трьох з мільйонів жертв злочинів під назвою Голокост — Едвіна Дессауера, Зельми та Альфреда Абрахам.
Відомий правозахисник Елі Візель сказав: «Забути про події Голокосту — значить ще раз вбити». Ми не забули, тому ім’я Едвіна Дессауера, скромного оформлювача вітрин із Берліна, живе, а його картина дбайливо зберігається в Одеському музеї західного та східного мистецтва.
Записала Марія ГУДИМА