Так назвал Борис Федорович Деревянко свою «колонку редактора» — «вступне слово» — в первом номере литературно-публицистического приложения к «Вечерней Одессе» «192 сходинки». Газета в газете увидела свет в мае 1997 года. До этого в «Вечерней Одессе» под таким названием выходила литературно-публицистическая страница.
В июле вышел второй номер приложения. Борис Федорович зарегистрировал «192 сходинки» в областном управлении юстиции как отдельное издание...
Колектив Одеської нацiональної музичної академiї iменi А. В. Нежданової дiяльно, з молодечим ентузiазмом готується вiдзначати у нинiшньому роцi свiй сторiчний ювiлей. Золотi сторiнки iсторiї першого музичного вузу на теренах України мiстять сотнi iмен високообдарованих педагогiв, ще бiльше — випускникiв: вокалiстiв, скрипалiв, пiанiстiв, композиторiв, якi прославляють альма матер своїми талантами не лише на просторах вiд Карпат до далекого Сходу, але й у всьому свiтi. Варто погортати унiкальне видання — «Словник спiвакiв України», укладений Iваном Лисенком, щоб переконатися, наприклад...
У довiдковiй лiтературi про музикантiв i художникiв текст персоналiй мiстить прiзвища наставникiв по фаху. Письменницькi бiблiографiчнi джерела про тандем педагог-вихованець не згадують. Але маємо вагомi пiдстави назвати Василя Полтавчука учнем видатного лiтературознавця, лауреата Державної премiї iм. Т. Г. Шевченка Василя Васильовича Фащенка.
В Одесi та за її межами Олега Семеновича Олiйникова знають у багатьох творчих iпостасях. Його вiршi просякнутi лiризмом, музичнiстю словесного ряду, тож композитори охоче кладуть їх на музику. Проза населена не клонами хрестоматiйних образiв чи модними привидами постмодерну, а розгортає сюжети на основi iсторичних фактiв чи подiй, можливо, призабутих з плином iсторiї або ж iгнорованих на догоду мiнливим офiцiйним концепцiям. А ще Олiйникова шанують в колах краєзнавцiв, дослiдникiв театральної i музичної бiографiй Одеси i Причорномор’я.
Варто назвати дату народження Михайла Євгеновича Циби — 18 сiчня 1928 року, аби стало зрозумiло, якi випробування випали на його долю. Спочатку батька, а потiм усю родину голодний мор вигнав з села до Луганська. Матiр вiдбула 5 рокiв в гулагiвських таборах.
Магiя Слова здружила двох Борисiв — Нечерду i Дерев’янка — ще на початку 60-х рокiв минулого столiття. Обидва працювали в обласнiй, пiзнiше — у зональнiй молодiжнiй газетi. Обидва зi студентських рокiв виявили лiтературнi здiбностi.
Долю Дмитра Романовича Шупти багато в чому визначило сакрально-фiлософське поняття «генiй мiсця». Вiн народився 20 сiчня 1938 року на землi, освяченiй iменем i життям просвiтителя i поета Григорiя Сковороди. Як вiдомо, вiн багато мандрував, зокрема й Лiвобережною Україною, вiддаючись творчостi, фiлософiї «серця».
У поетiв народжуються вiршi, котрi стають творчим логотипом, iменним автографом для читачiв рiзних поколiнь. Особливо вартiснi мiнiатюри такого роду. Пам’ять одразу пiдказує шедевр Павла Тичини «Ви знаєте, як липа шелестить у мiсячнi веснянi ночi?». Василь Мисик у десятирядковому вiршi роздумує, що змiнилося на нашiй землi з часiв Бояна.
На культурному краєвидi Одеси в останнi десятилiття найпомiтнiшi художники. Щотижня — вернiсаж або й кiлька. Виходять друком каталоги i альбоми. Одесити — бажанi учасники виставок i пленерiв на теренах України та за рубежем. Майже 300 членiв Нацiональної спiлки художникiв i молодiжного об’єднання при органiзацiї iнвестують творчi здобутки в духовну скарбницю мiста.
Выставку под таким названием открыл Музей современного искусства Одессы (Французский бульвар, 8). Экспозиция из произведений Дмитрия Нужина будет работать до 14 февраля.