|
|
   |
Півроку тому, 27 лютого, Одеський державний університет внутрішніх справ (ОДУВС) відзначив 100-річчя від дня заснування. Відсвяткувати ювілейну дату збиралися так, як на те заслуговує славна історія вишу. Але не склалося. Півроку тому почалася війна, яка, на жаль, триває до сьогодні. І багато випускників ОДУВС сьогодні на фронті, у лавах захисників Батьківщини.
Але заклад вищої освіти живе. Триває чергова вступна кампанія, днями відбулось урочисте зарахування нових курсантів. Зрозуміло, що війна внесла серйозні корективи до навчального процесу, роботи вишу, діяльності його професорсько-викладацького складу. Багато працівників ОДУВС активно зайнялися волонтерською діяльністю. Про це — про сьогоднішній день Одеського державного університету внутрішніх справ, який відкрив друге століття своєї історії, — розповідає добірка матеріалів у цьому номері газети.
А відкриває цю добірку інтерв’ю із ректором університету, доктором юридичних наук, доцентом, заслуженим працівником освіти України, полковником поліції Дмитром Швецем. ОДУВС він очолює нещодавно, з червня цього року. Але за плечима Дмитра Володимировича — багатий досвід наукової та викладацької роботи. Досить сказати, що до одеського вишу мій співрозмовник 7 років був проректором, а згодом два роки ректором Харківського національного університету внутрішніх справ.
Тому питання про те, чи є якісь відмінності між одеськими та харківськими курсантами, виникло саме собою, як кажуть, автоматично. Проте ректор ОДУВС одразу розставив усі крапки над «і»:
— Одеський державний університет внутрішніх справ належить до закладів вищої освіти зі специфічними умовами навчання, що входять до системи МВС, — пояснює Дмитро Швець. — І Міністерством внутрішніх справ, і профільним департаментом нашого відомства перед системою вищої освіти поставлено двоєдине завдання. Перше — забезпечити максимально високий рівень підготовки курсантів. Друге — випускники мають бути готові до виконання будь-якого поставленого завдання, незалежно від того, де вони навчалися: у Харкові чи Одесі, Києві чи Дніпрі.
— Але для того, щоб виконати ці завдання, заклад вищої освіти повинен мати відповідні умови: від матеріально-технічної бази до підготовленості професорсько-викладацького складу. В Одеському державному університеті внутрішніх справ є такі умови?
— Безперечно. Говорити з упевненістю про це дозволяє високий професійний рівень науково-викладацького складу нашого вишу — а це викладачі теоретичних та спеціальних дисциплін, які мають за плечима великий практичний досвід; а також матеріально-технічна база, яка дає можливість включати до навчального процесу «поліцейську» специфіку дисциплін, що викладаються. Зокрема, йдеться про фізичну, тактичну, тактико-спеціальну, медичну підготовку курсантів.
Тому повторюся — Одеський державний університет внутрішніх справ у його сьогоднішньому форматі створює унікальну нагоду готувати на півдні країни фахівців високого рівня для роботи у правоохоронній системі. ОДУВС — базовий ЗВО для забезпечення південних регіонів професіоналами у системі Нацполіції та Міністерства внутрішніх справ. Він таким був впродовж усієї своєї столітньої історії, таким і залишається, увійшовши у друге сторіччя.
І ще. Столітня історія вишу підтверджує, що університет ніколи не зупинявся у своєму розвитку. Кожен рік, кожне десятиліття приносили щось нове. Тому я впевнений, що ця традиція — покращувати та вдосконалювати якість підготовки — буде збережена.
— Який головний критерій, за яким можна оцінити результати роботи педагогічного колективу вишу?
— Рівень підготовки випускників — ось найголовніша оцінка нашої роботи. А випускники ОДУВС сьогодні обіймають ті чи інші високі посади в системі Національної поліції, керівні посади в Міністерстві внутрішніх справ, у державних структурах. Ті знання, та базова практична підготовка, навички та вміння, що були здобуті в Одеському державному університеті внутрішніх справ, дозволяють випускникам вишу не боятися будь-яких кадрових призначень, спокійно обіймати найвищі посади.
Університет надає всі можливості для того, щоб здобути якісну освіту.
Об’єктивність та прозорість вступної кампанії. Різні форми навчання — державне замовлення та контракт. Усі щаблі — бакалаврат, магістратура, аспірантура, докторантура. Ну і найголовніше — об’єднання в освітньому процесі теорії та практики.
— Які корективи, зміни до навчального процесу внесла війна?
— Мабуть, немає жодного аспекту у підготовці курсанта, який би не змінився відповідно до вимог воєнного часу. Це стосується прикладних навичок та теоретичних знань, а також вогневої, фізичної, тактико-спеціальної, медичної підготовки.
У цій ситуації було дуже важливо відновити та зберегти очну форму навчання. І ми все зробили для цього! Як ви розумієте, зараз найголовніше питання освітнього процесу — це безпека. На початок нового навчального року ми підготували укриття, бомбосховища, вони відповідають усім вимогам. Поставили їх на баланс. Проведена робота дозволяє повною мірою відновити очну форму навчання.
— У 2014 році у структурі Одеського державного університету внутрішніх справ з’явився Херсонський факультет. Яка його доля? Адже Херсон сьогодні тимчасово зайнятий окупантами.
— Херсонський факультет — на час окупації — передислоковано на центральну базу. Він продовжує працювати у повному обсязі. Зокрема, цього року пройшов набір абітурієнтів на цей факультет. Забезпечити це було непросто. Станом на сьогодні близько 80 відсотків особового складу викладачів та курсантів успішно евакуювались. Над поверненням тих, хто залишився, працюємо щодня. Зрозуміло, що тут, в Одесі, потрібно було створити умови для факультету. Це вимагало чималих організаційних зусиль. Але нічого, впоралися! Я впевнений, що крок за кроком, день за днем наближаємося до того моменту, коли Херсонський факультет повернеться до місця своєї прописки. Це неодмінно буде. З настанням перемоги.
— Віримо, що цей радісний день ось-ось настане... А як Одеський університет внутрішніх справ зустріне перемогу? Чи є задуми, плани на той довгоочікуваний час, коли країна повернеться до мирного життя?
— Безперечно, є. І хочу одразу наголосити — перемога обов’язково буде! Наша перемога — у цьому немає жодних сумнівів. Цю впевненість бачу у щоденному спілкуванні з курсантами, студентами, викладачами. Що ж до планів на мирне майбутнє — то ми вже розпочали їхню реалізацію!
Місія освітнього процесу залишається незмінною — готувати професіоналів, які якісно виконують свої обов’язки. Але війна, як я говорив раніше, зробила корективи. Зокрема, будь-які теоретичні дослідження повинні мати досвід застосування на практиці та бути описані у підручниках. Друге — необхідно зміцнювати матеріально-технічну базу вишу, адже з’являються нові напрями освітнього процесу. Наприклад, кібербезпека, системний аналіз, електронні технології.
Ну і особливу увагу приділяємо і приділятимемо ще більше національно-патріотичному вихованню молоді. Сьогодні до стін університету приходить покоління, яке впевнене в силі своєї країни. Молодь вірить у завтрашній день України, у те, що тут живуть сильні, самодостатні та щасливі люди. І цей завтрашній день ми нікому не віддамо. Все буде Україна!
Інтерв’ю вів Олег Суслов