|
|
   |
За почти два года полномасштабной войны с Россией десятки тысяч украинских военных получили ранения, и для того, чтобы восстановить утраченные функции, они нуждаются в комплексной реабилитации, которую следует начинать сразу же после стабилизации их состояния. Система такой реабилитации в стране, с учетом нынешнего военного опыта, на стадии построения. Отрадно было узнать, что Одесский регион — флагман современной реабилитации: созданием современной реабилитационной службы на юге Украины у нас занимается большая команда людей разных профессий и специальностей.
В начале декабря все причастные собрались вместе, чтобы обсудить проблемы и перспективы организации реабилитационной помощи ветеранам Вооруженных Сил Украины. На конференции, инициированной Ассоциацией реабилитационного менеджмента, журналисты «Вечерней Одессы» и услышали об опыте такой работы в КНП «Городская клиническая больница №10». Для подробного разговора планировали пригласить медиков в редакционную гостиную, но они предложили другой формат встречи, в стенах городского лечебного учреждения, — чтобы и рассказать, и показать.
Денис Себов, професор, доктор медичних наук, директор КНП «МКЛ № 10»:
— Наразі в Україні впроваджується наступний етап медичної реформи — створення спроможної мережі лікарень в кожній окремій області, що відтворює власний госпітальний округ. Відтак, у вересні цього року керівником Одеської обласної військової адміністрації було затверджено перелік лікарень, що увійшли до спроможної мережі закладів охорони здоров’я та, відповідно, набули статус надкластерних, кластерних та загальних. До того ж однією з найвідповідальніших засад реформи є подальший розвиток системи реабілітації — загальносуспільної стратегії відновних заходів до всіх осіб, що її потребують. Відтак, реабілітаційні заходи набувають мультигалузеві стандарти та об’єднують зусилля керівних, медичних, соціальних, спортивних, громадських та інших організацій у єдину концепцію сприяння людському здоров’ю та відновленню втрачених функцій, рівноправності та безбар’єрності життя українців та українок. Отже, заходи медичної реабілітації мають базуватись на новому концепті пацієнтоцентричності, що передбачає планування та проведення реабілітації з урахуванням потреб, можливостей та побажань особи (або законного представника), якій надається реабілітаційна допомога, а також безпосередню його участь у розробленні персоніфікованого індивідуального реабілітаційного плану.
Розвиток реабілітаційної служби лікарні на засадах сучасної реформи — це певний виклик як для керівника закладу, так і для всього персоналу.
По-перше, кластеризація закладу означає необхідність створення повного циклу автономності надання медичних послуг певних спеціальностей, зокрема з медичної реабілітації. По-друге, потрібно створити нові реабілітаційні маршрути, організувати власний реабілітаційний цикл для всіх категорій пацієнтів та впровадити їх на паралелі з наявними клінічними (лікувальними) маршрутами надання допомоги відповідно до існуючих медико-технологічних стандартів.
Наш заклад за сучасною реформою набув статус кластерної лікарні і завдяки підтримці Одеської міської ради при суцільному фінансуванні з місцевого бюджету, депутатського фонду та з коштів Національної служби здоров’я України проходить процес реформування та злиття з міським пологовим будинком №7 і практично підготовлений до реалізації сучасного концепту надання медичної і реабілітаційної допомоги належного рівня. Відтак, закуплено новітнє реабілітаційне обладнання, впроваджено системи безбар’єрності і безпеки пацієнта, службу телереабілітації, цілодобовий call-центр, створюються нові структурні підрозділи — палата гострої реабілітації, відділення амбулаторної та психологічної реабілітації, відділення стаціонарної післягострої та довготривалої реабілітації, що надають можливість допомоги за всіма існуючими напрямками (кардіо-, нейро- та ортопедична реабілітація) на всіх етапах її надання (гостра, стаціонарна і амбулаторна післягостра та довготривала). Відтворені команди спеціалістів різних спеціальностей задля надання як базових реабілітаційних технологій, зокрема фізичної та реабілітаційної медицини, фізичної терапії, ерготерапії, терапії мови та мовлення, психологічної підтримки тощо. Втім, у завдання нашої лікарні, як надавача спеціалізованої медичної допомоги, входить ще й надання високотехнологічних реабілітаційних заходів, таких як ендопротезування, ектопротезування, нейростимуляція, нейроаблація, проведення сучасної діагностики стану — електроенцефалографії, електронейроміографії, симптом-лімітованого стрес-тесту та інших сучасних технологій.
Таким чином, саме кластерні заклади охорони здоров’я набувають роль двигунів та ключових надавачів реабілітаційних послуг будь-якого рівня максимально повного спектру, зокрема із залученням інших надавачів реабілітаційних послуг — біонічного 3Д-принтингу, біоінжинірінгу, виготовлення персоніфікованих ендопротезів та імплантів, співпраці з протезними заводами, засобами мас-медіа, громадськими організаціями, центрами адаптивного спорту, психосоціальної та професійної підтримки, провайдерів інших альтернативних видів реабілітації тощо.
Пациентоцентричность, о которой говорит директор клиники как о главной модели реабилитационной помощи, только на слух воспринимается как чиновничий новояз. На самом деле точнее не скажешь, когда речь идет о желании и возможности ответить на все запросы пациента, решить все его проблемы. Тем более, когда пациент — пострадавший от военной агрессии.
Обходим структурные подразделения создаваемой службы, часть из которых еще в стадии ремонта и соответствующего обустройства, с заведующим центром реабилитации и реконструктивной хирургии Василием Рыбаком. Он киевлянин, выпускник Одесского медина, по специальности челюстно-лицевой хирург и возглавляет Всеукраинскую ассоциацию челюстно-лицевой хирургии. Чуть больше года назад Денис Себов пригласил его организовать службу реабилитации и реконструктивной хирургии. Что такое война, военная травма, Василий Рыбак не просто знает, а с 2014 года помогает бойцам — первые передвижные стоматологические кабинета по всей линии разграничения, реконструктивные операции, протезирование с применением современных технологий. Человек, возвращающий воинам лицо в прямом смысле слова.
Василий Рыбак уверен, что без психологического восстановления реабилитация невозможна и привлекает для этой цели, по его же словам, «всех лучших людей Одессы» — в качестве мотиваторов и помощников. Во время нашего визита в больницу, встретили там президента городской федерации баскетбола Вадима Пудзырея и директора спортивного клуба инвалидов «Одесса-Баскет» Олега Прохорова. Адаптивный спорт — это важная составляющая процесса реабилитации людей с ограниченными возможностями, и, как заверили нас в клинике, плодотворное сотрудничество в этой сфере всячески приветствуется. К примеру, недавно заключен договор с представительствами гольф-клуба Одессы и паралимпийской командой по гольфу.
Реабилитацию военных средствами адаптивного спорта активно поддержали в Одесском национальном медицинском университете, на кафедре спортивной медицины, физической реабилитации и физического воспитания, обеспечив научное сопровождение. Заведующая кафедрой, доктор медицинских наук, профессор, руководитель общественной организации «Ассоциация реабилитационного менеджмента» Ольга Юшковская осенью поделилась новостью о том, что собрана мультидисциплинарная реабилитационная команда, подобраны инвентарь и оборудование, приглашены тренеры, проведены научные исследования. И начаты первые тренировки по настольному теннису, скандинавской ходьбе, баскетболу на колясках и боччи.
Конечно, участвует в реализации проекта и команда реабилитационной службы ГКБ №10. Спортивный инвентарь, теннисный стол и специальные коляски для занятий баскетболом нас поэтому не удивили. Но пианино рядом?
— При ранениях головы и шеи на этапе оперативных реконструктивных вмешательств нужна подготовка мягких тканей, которые начинают рубцеваться, — объясняет Василий Рыбак. — Пение улучшает состояние дыхательной системы, разрабатывает голосовые связки.
Преподаватели вокала, выходит, тоже нужны реабилитационной службе.
Ему 36 лет, он из украинско-азербайджанской семьи. Из Кривого Рога. На фронт ушел добровольцем. К инвалидной коляске только привыкает. Рассказал, что ногу потерял на Запорожском направлении, подорвался на противопехотной мине. Сам себе оказал первую помощь — мама-медик многому научила. После ампутации начинает лечение в Одессе, здесь же будет протезироваться.
Забид держится молодцом, говорит: «Несчастье, что потерял ногу, но счастье, что живой». Вокруг него — сразу люди. Олег Прохоров дает советы, врач Константин Тарамали, поведав свою грустную историю ранения на фронте, предлагает начать тренировки. Медики и немедики делают свое дело. Кто-то спросил, что дальше, и Забид ответил: «Хочу вернуться в свою часть, я же могу быть инструктором, например…».
Дора Дукова