|
|
   |
Сегодня «Белый парус» предлагает читателям выдержки из работ учеников Ивановской средней школы, представленных на литературный конкурс, посвященный памяти первого редактора «Вечерней Одессы» Б.Ф. Деревянко. По словам директора школы Ирины Михайловны Дымовой, такой конкурс проводится осенью уже не первый год, он приурочен к дате рождения Бориса Федоровича — 6 октября. Написанное детьми есть прямое подтверждение того, как ивановцы чтут своего известного земляка, хранят о нем память и передают ее подрастающему поколению.
«Україна завжди славилася гідними синами та дочками… За взірець цьому служить постать борця за справедливість та шукача істини Бориса Федоровича Дерев’янка. Іванівка дала газеті «Вечерняя Одесса» талановитого редактора, а місту Одеса — найавторитетнішого журналіста свого часу…
В чому сила Бориса Дерев’янка ?..Сила його — в праці.
…Ось зі слів колишнього редактора Іванівської районної газети «Степові зорі» Анатолія Соломієвича: «Десь за місяць до трагедії я просив його остерігатися, не бути таким прямолінійним, бо його можуть вбити. Відповів, що абсолютно нікого не боїться і плазувати ні перед ким не збирається».
«Моє завдання — вказати на проблему…», «Я завжди за тих, кого б’ють…», «Не люблю проявів тупої, хамовитої сили…» — ось деякі з висловів, що засвідчують тверду позицію Бориса Дерев’янка. Він просто жив і виконував свою місію, не зважаючи ні на що. Тільки воїн по духу може бути таким!
…А ще у нас завжди були, є і будуть люди, що надихають, і з яких можна брати приклад. Борис Федорович Дерев’янко — один із таких».
«Усе своє життя Борис Федорович Дерев’янко притримувався певних цінностей, принципів. У своїх книжках він повчав людей, як правильно прожити життя щасливо і радісно: «Надо жить широко, раскованно, красиво, дышать полной грудью, быть открытым и откровенным, не надо стараться непременно и всем понравиться, угадать чужое мнение и «состыковать» с ним свое — свое надо просто иметь, не считая при этом, что оно непогрешимо, единственно верное и изменено не может быть ни за что, ни при каких обстоятельствах, перед лицом каких бы то ни было фактов». Ці слова запали мені в душу і змусили замислитись над сутністю свого життя. Я вважаю, що кожна людина є творцем своєї долі, майбутнього. Лише від неї самої залежить, стане вона Людиною, чи ні, знайде саму себе, чи втратить…
…На мій погляд, відомі люди, як Б. Ф. Дерев’янко, не думали про те, щоб стати відомими. Вони просто чесно робили свою справу на тому місці, де їм призначила доля. Як на мене, то стати відомим може кожен, адже від природи ми маємо однакові здібності. Тільки один плекає ці здібності, а інший нехтує ними. Якщо спрямувати всі свої зусилля в одному напрямку, то з часом неодмінно з’явиться результат. Коли ж людина досягне вершини слави, їй треба добре поміркувати: за що їй дано і які зобов’язання необхідно взяти на себе? Адже суспільство не прощає неповаги до себе.
…Я буду наполегливо старатися, важко працювати, щоб допомогти своєму народові. Я хочу досягти своєї мети, йти за покликанням своєї долі, стати Людиною, особистістю, щоб потім з гордістю дивитись у вічі своїх правнуків. І коли настане день, і мій довгий шлях скінчиться, я хочу подивитися назад і зрозуміти, що моє життя було недаремним, що моє існування на цій землі було невипадковим, що я нарешті досягла своєї вершини».
«Борис Федорович…всегда помнил землю, откуда был родом, школу, которая дала ему знания…
Деревянко стал пишущим редактором, и о чем бы ни писал, его публикации были заметными, читаемыми, вызывающими споры и слишком часто раздражавшими «вышестоящих товарищей»…
…Он был еще и политическим деятелем: одесситы выбрали его депутатом Верховного Совета СССР, и это свидетельствовало о высоком доверии к нему.
…Помогал людям, отстаивая интересы одесситов, города, страны. И одесситы платили ему доверием и любовью, поэтому его так боялись политические оппоненты «нечистые на руку», поэтому нагло лишили его жизни…».
«Борис Федорович Дерев’янко — відомий на весь світ журналіст, публіцист, депутат багатьох скликань Одеської міської ради.
…З 1961 року розпочав кар’єру журналіста. …У 1973 році було вирішено створити газету «Вечерняя Одесса», головним редактором якої став Борис Федорович. Він відверто писав про проблеми населення, відкривав людям очі на реалії життя; про суспільні явища, на які влада дивилась крізь пальці. Він порушував теми політичних орієнтувань України, корупційних схем тогочасної Системи... Людей ця відвертість приводила в захват, а чиновники лютували…
…Він писав гострі коментарі на адресу міської влади, ставав на захист людей, що намагались допомогти сільському населенню…
Борис Федорович Дерев’янко був героєм свого часу. Лише одиниці могли так гостро і категорично висловлюватись у бік влади. Він писав правду, не замовчуючи нічого, не ховаючи істини. Відстоював права громадян, особливо тих, хто сам боровся за ці права. Саме таких людей, як Борис Федорович, називають національними героями, таких людей треба ставити у приклад майбутнім поколінням, адже це вони будують суспільство, у якому ми живемо».