|
|
   |
Наша газета начала обсуждение изменений в системе образования статьями народного учителя СССР Николая Палтышева в номере от 3 августа и отличника образования Украины Сергея Пеняева — 12 сентября. Теперь принятый Верховной Радой и подписанный президентом закон вступил в силу, и со следующего учебного года сферу образования ждут перемены. Сразу возникло множество вопросов по практической реализации новаций. В высших эшелонах власти, а теперь уже и в Венецианской комиссии, решается вопрос о языке обучения национальных меньшинств, вызвавший протесты стран-соседей.
Педагоги Одессы не только готовы к работе по современным стандартам, но зачастую давно используют такие подходы в обучении. Однако у практиков возникает и немало вопросов, требующих серьезного осмысления. Публикуя сегодня один из поступивших в редакцию откликов, в очередной раз приглашаем к обсуждению изменений в образовании научных работников, учителей, родителей.
Останнi декiлька рокiв наша країна перебуває в станi реформ: в освiтi, науцi, економiцi, медицинi тощо. Ось i зараз ми з вами знаходимось на порозi чергових нововведень: у 2016 роцi прийнята Концепцiя «Нова українська школа». Чи є користь вiд реформ? Не все так однозначно. Є прихильники даної реформи, є й тi, якi її оспорюють. Але ми знаємо: у суперечцi народжується iстина, тому давайте подискутуємо...
Основна iдея даної Концепцiї — перехiд вiд школи знань до школи компетентностей. Дiйсно, сьогоднi учнi мають можливiсть отримати знання з Iнтернету, але використати їх в життi вони не вмiють. Максимально наблизити знання до життєвих ситуацiй, щоб кожна дитина досягла успiху, — основна задача освiтнього процесу. В минулому роцi наш заклад — Одеський НВК № 67 — брав участь у мiжнародному пiлотному проектi «РISA-2018» (Програма мiжнародного оцiнювання учнiв), головна мета якого — не перевiрити рiвень навчальних досягнень, а оцiнити, наскiльки школяр зможе використати знання i умiння, отриманi в школi, за можливих труднощiв i викликiв, перевiрити готовнiсть молодих громадян до повноцiнного життя в сучасному суспiльствi вiдповiдно до мiжнародних стандартiв. Наш педагогiчний колектив ознайомився iз завданнями, якi виконували пiд час даного дослiдження, i ми дiйсно усвiдомили, що запропонованi завдання були прикладного характеру, вимагали вiд учнiв обрання правильного виходу iз запропонованих ситуацiй. Це все добре, але разом з цим ми розумiємо, що цього недостатньо. Все одно базовi знання, на мiй погляд, повиннi бути з кожного предмету. А що пропонують нам в Концепцiї «Нова українська школа»: об’єднати деякi предмети природничого циклу в один предмет (про все i нi про що). Я вважаю, що це недоречно. Кожен з предметiв має своє коло знань, умiнь та навичок, якi «мають право на iснування». Що залишається тим учням, якi, наприклад, оберуть в майбутньому навчання в сферi медицини? Батькам необхiдно буде вирiшувати питання репетиторства з хiмiї, бiологiї. А чи всi в змозi оплачувати такий вид пiдготовки до ЗНО та вступу у вуз? I яка доля очiкує тих вчителiв, навантаження яких зменшиться (чи взагалi лiквiдується) завдяки введенню такого узагальненого предмету (особливо в сiльських школах)?
Треба зауважити дещо й стосовно зовнiшнього незалежного оцiнювання. Вже сформувалась вiдповiдна система пiдготовки та участi в ЗНО, але й досi ставлення до такої форми перевiрки знань випускникiв має свої недолiки. Багато хто вважає, що ЗНО — це свого роду «лотерея», не завжди об’єктивне оцiнювання знань учнiв, не завжди вiдповiднiсть програмного матерiалу завданням ЗНО. I ще постає питання: «Яка доля очiкує випускникiв 9-х класiв, якщо вони не зможуть скласти ЗНО?».
Головна «бiда» нашого молодого поколiння — невмiння читати (в якiйсь мiрi вiд надмiрної комп’ютерiзацiї навчально-виховного процесу). Читання — це удосконалення навичок грамотностi, розвиток уяви, вмiння аналiзувати, робити висновки, будувати алгоритм дiй. I це все є в завданнях Концепцiї «Нова українська школа». Вчителю необхiдно «повернути обличчям» дiтей до книги. А це в умовах суцiльної комп’ютерiзацiї буде зробити нелегко. У сучасному свiтi мало володiти знаннями. Ми повиннi навчити дiтей бути практичними, вмiти генерувати новi iдеї, iнiцiативи, вмiти впроваджувати їх в життя, з метою пiдвищення як власного статусу, так i суспiльного.
На мiй погляд, цiкавим є аспект Концепцiї профiльної школи, що має на увазi синтез профiльної та профорiєнтацiйної освiти. Останнiм часом ми все частiше спостерiгаємо той факт, що багато наших випускникiв ЗНЗ, ВНЗ продовжують навчання та працевлаштовуються в iнших країнах. I хочу зазначити, що не найгiршi випускники! Постає питання працевлаштування у нас в Українi, а для цього необхiдно запропонувати їм стимулюючi, мотивацiйнi умови навчання та працi. Нам потрiбно виховувати i ростити своє економiчно активне суспiльство, яке б складалося з iнiцiативних, розумних, в мiру амбiтних молодих людей. Це ще одне завдання нашої галузi освiти, а iнакше — ми можемо опинитись за межами духовної бiдностi.
У системi роботи шкiл мiста Одеси була запроваджена практика монiторингу результатiв участi учнiв шкiл в олiмпiадах, МАН, конкурсах тощо. Але зараз Мiнiстерство освiти та науки України пропонує вiдмовитись вiд такої практики. I в цьому питаннi є свої прихильники i опоненти. Я висловлю свою думку. Конкуренцiя — це один з факторiв, який спонукає до розвитку i самовдосконалення. Можливо, цей монiторинг слiд розмежувати за окремими типами шкiл, враховуючи робочi навчальнi плани, матерiально-технiчну базу, кiлькiсть годин (i її вiдповiднiсть кiлькостi годин за стандартними програмами) тощо. Але це необхiдно робити. Забезпечуючи участь учнiв у рiзних конкурсах, змаганнях, ми тим самим даємо їм шанс знайти i розвинути їх здiбностi й таланти. Вiдмовившись вiд системи монiторингу, ми можемо втратити мотивацiю пошуку таких учнiв. Це також дає можливiсть вчителям пiдтвердити рiвень своєї професiйної майстерностi, що обов’язково враховується в перiод атестацiї (сертифiкацiї). Наше сьогодення висуває перед педагогiчною спiльнотою необхiднiсть постiйного вдосконалення, росту, володiння iнновацiями. Не секрет, що зараз учнi iнформацiйно i технiчно бiльш обiзнанi, нiж деякi вчителi. Збiльшується «цифровий розрив» мiж учителем i учнем. Тому в «Новiй українськiй школi» повиннi працювати сучаснi, iнформацiйно i технологiчно компетентнi працiвники, якi готовi до постiйних змiн, iнновацiй. Але тут знову постає проблема кадрiв. Молодь не поспiшає працювати в школах. А якщо хтось i «доходить», то ми (адмiнiстрацiя закладiв) стикаємось з низкою проблем: невмiння працювати з документацiєю, вiдсутнi навички роботи з батьками, не володiють сучасними методиками викладання iнодi навiть на початковому рiвнi, вiдсутня психологiчна складова пiдготовки до даної професiї, матерiальна незацiкавленiсть.
Впровадження iнтегрованого пiдходу до органiзацiї освiтнього процесу вже з першого класу передбачає залучення завдань на формування умiнь працювати з iнформацiєю в усiх навчальних предметах i курсах. Пiд час опрацювання iнформацiї доцiльно використовувати прийоми критичного мислення. Через систему практикоорiєнтованих завдань вчити видiляти головне i другорядне, встановлювати причинно-наслiдковi зв’язки, представляти опрацьовану iнформацiю у виглядi малюнка, схеми. Згiдно з Концепцiєю «Нової української школи», у початковiй школi планують ввести iнтегрований курс «Я дослiджую свiт», який, на мiй погляд, зорiєнтує вчителя на органiзацiю дослiдницької дiяльностi (спостереження, дослiдження, опрацювання рiзних джерел iнформацiї), що є позитивним для формування компетентностi молодшого школяра.
Реформи (в будь-якому разi) — це поштовх до розвитку, але тiльки через деякий час можна буде зрозумiти i побачити, де є недоопрацювання, i вирiшити шляхи їх усунення. Згiдно з Концепцiєю «Нова українська школа», процес навчання спрямовано з урахуванням навичок XXI столiття, i вiн повинен вiдповiдати iндивiдуальному стилю та темпу розвитку кожної дитини. Але наприкiнцi хочу зазначити наступне: якими б сучасними та креативними ми не намагались бути, школа завжди повинна залишатися оплотом добра, взаємоповаги, доброзичливостi, взаєморозумiння, а вчитель завжди повинен бути вiрним «його величностi УРОКУ».
Iрина НИКОЛЕНКО. Директор Одеського навчально-виховного комплексу № 67 «ООШ I-III ст. — лiцей»