|
|
   |
Якось Маринка та Петрик гуляли за селом. Сяяло веселе тепле сонечко. Поле було уквiтчане рiзноманiтними квiтами.
Петрик каже:
— Якi гарнi квiти! Я назбираю букет!
А Маринка була старша за брата. Вона йому й каже:
— Нi, не роби цього. Коли буде треба, вони самi прийдуть до тебе.
Петрик послухав сестричку. А сам усе думав: як це квiти до нього прийдуть. Дiти провели в селi все лiто, аж восени повернулися додому, в мiсто.
Трапилось так, що Петрик захворiв. Маринка допомагала мамi його лiкувати.
— Ось, братику, горло будемо лiкувати календулою, кашель лiкуємо квiтами шавлiї. Щоб ти скорiше одужав, будемо пити чай з ромашкою.
Тепер Петрик зрозумiв, як квiти прийшли до нього, та ще й лiкувати його будуть.
Анастасiя ПОЛЯНIЦИНА. 2-Г клас школи № 64