|
|
   |
Серед величних дат українського народу 22 січня — особливий день, День соборності України. У цей день далекого 1919 року був проголошений Акт злуки Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки, що засвідчило віковічні прагнення українців по різні береги Збруча об’єднатися в єдину неподільну самостійну і суверенну державу — Україну.
Початки величної ідеї створення держави як єдиного цілого політичного конгломерату сягають давніх часів, коли давньоруські князі прагнули об’єднання давньоруських земель навколо князівського престолу в Києві, а її філософське коріння сягає ще часів Візантії. Упродовж віків практичним втіленням цієї грандіозної ідеї переймалися видатні політичні діячі України — від Богдана Хмельницького, Івана Мазепи та Петра Дорошенка до Пилипа Орлика. У найдраматичніші періоди існування України — від XVIII до початку XX ст., коли Україна була поділена між сусідніми державами: Польщею, Московією, Румунією, Австро-Угорщиною, ця ідея знайшла своє відображення у працях найкращих вітчизняних мислителів, оскільки для боротьби за свої національні інтереси Україні була вкрай важливою територіальна єдність.
Початок ХХ століття ознаменувався бурхливими світовими політичними подіями, і саме тоді створилися реальні умови для здійснення споконвічної мрії українського народу про незалежну, соборну національну державу.
22 січня 1919 року, тобто в першу річницю проголошення четвертого універсалу УНР про повну незалежність України, у Києві, прикрашеному національними синьо-жовтими прапорами, гербами, під дзвони Софії був проголошений глибоко історично детермінований Акт злуки, який став могутнім виявом волі українців до етнічної й територіальної консолідації, свідченням їх самовизначення, становлення політичної нації. Уперше за 600 років він став реальним кроком до об’єднання українських земель, що вплинув на подальші національно-політичні процеси в Україні. Цей Акт засвідчував: «…Віднині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України — Галичина, Буковина, Закарпаття і Наддніпрянська Україна. Здійснилися віковічні мрії, для яких жили і за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна Республіка. Віднині український народ увільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної, незалежної української держави, на добро і щастя українського народу».
Та до повного здійснення віковічних прагнень українців було ще далеко. ХХ століття ознаменувалося дуже складними політичними реаліями: двома світовими війнами, розділом Європи після закінчення Другої світової війни, дуже складними зовнішньо- і внутрішньодержавними процесами, але попри голодомори й репресії з боку тоталітарного режиму прагнення до створення єдиної суверенної держави не зникало.
Воно на початку 90-х років, у переддень нашої незалежності, виливалося у так звані «живі ланцюги»: 21 січня 1990 р. патріотичні сили організували «живий ланцюг» між Києвом, Львовом та Івано-Франківськом як символ духовної єдності людей східних і західних земель України. Такі акції проходили й у Харкові, Львові і багатьох інших містах України. У 2008—2011 роках у Києві такі «ланцюги» утворювали на мосту Патона. Таким чином символічно об’єднували правий та лівий береги Дніпра.
Вшановувати цей день — 22 січня — почали в Україні з 1999 року. Але і дата, і назва свята зазнавали змін, і врешті сьогодні офіційно ми маємо День соборності в Україні, який відзначається саме 22 січня, «…враховуючи велике політичне та історичне значення об’єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки для утворення єдиної (соборної) української держави…», яке сталося саме цього дня в 1919 році.
День соборності України широко відзначається на теренах нашої держави у різний спосіб: назвами вулиць, які є в багатьох великих і малих містах і селищах країни; випущено спеціальну поштову марку, проводяться масові заходи в багатьох установах, навчальних закладах тощо. Адже ця подія стала знаковою для українського державотворення на початку ХХ сторіччя, вкрай важливою і актуальною вона є й сьогодні, у часи кривавої боротьби проти російської навали за нашу свободу, волю, незалежність.
Упродовж багатьох років Одеська національна наукова бібліотека була і залишається культурологічним і науковим центром, діяльність якого спрямована на сприяння науковим і краєзнавчим дослідженням з історії українського державотворення та українського визвольного руху, їх популяризації і проведення тематичних наукових та науково-практичних конференцій, «круглих столів» тощо, також і на відзначення видатних дат і подій у нашій державі, у тому числі й цього видатного свята.
Щороку у центрі уваги відвідувачів — книжкові виставки, які завдяки багатим бібліотечним фондам ґрунтовно висвітлювали різні аспекти цієї доленосної історичної події: «Соборність України: історія і сучасність», «Соборність України: події та постаті»; «Єдність країни, народу, духу»; «Видатні державотворці — фундатори соборності України» та інші. Провідні історики, краєзнавці, культурологи вже давно обрали бібліотеку своєрідним майданчиком для презентацій та оприлюднення власних наукових розвідок, дослідницьких проєктів, фахового спілкування і обміну думок у форматах «Дня науковця», «круглих столів», лекцій тощо. З цікавими тематичними доповідями виступали такі широко знані науковці — дослідники і популяризатори вітчизняної історії: Тарас Гончарук, Анатолій Мисечко, Тарас Вінцьковський, Вадим Хмарський, Віктор Савченко, Сергій Боган, Юрій Слюсар, Сергій Гуцалюк та інші. Вагомою подією у дослідницький площині щодо Визвольних змагань на Україні став біобібліографічний довідник «Коли кривавсь і хитався світ: українські літератори на сторінках одеської преси періоду національно-визвольних змагань періоду 1917—1919 рр.» — науковий доробок фахівців ОННБ.
У нинішньому 2023 році, більше ніж сто років потому, тема соборності залишається стрижневою та нагальною: події російсько-української війни загострили проблему національної самоідентифікації українства, потребу самоусвідомлення нацією не лише власної вартості, а й місця та ролі у системі сучасних етнополітичних відносин та цінностей у світі. На відзначення Дня соборності провідна книгозбірня півдня України підготувала ряд цікавих заходів для одеської читацької громадськості. Це експозиція тематичної виставки та цикл бібліографічних оглядів «День соборності України — символ національного єднання». Розділи виставки висвітлюють сторінки історії українського державотворення і напрацювання вітчизняної історіографії в дослідженні перебігу революційних подій в Україні 1917—1921 рр., зокрема значення Акту соборності 22 січня 1919 р. й основні тенденції його вивчення. Основну частину експозиції складають дослідження, фундаментальні праці Національної академії наук України, монографії провідних українських вчених, присвячені темі соборності. Особливе місце в експозиції посідають збірники документів, мемуарів, спогадів, епістолярії видатних українських державотворців, які доклали багато зусиль на вівтар державності і соборності України. Науково-дослідницьку парадигму соборності України розкриває цікава лекція доктора історичних наук, професора кафедри історії України ОНУ ім. І.І. Мечникова Олександра Музичка «Соборність України як найвища цінність українського війська: історія та сучасність».
Сподіваємось, що відвідувачі та читачі найстарішої книгозбірні України знайдуть для себе цікаві матеріали, збагатяться новими знаннями, поспілкуються з науковцями, культурологами і ще раз долучаться до високої ідеї соборності нашої держави. І хай у серці кожного відлунять слова видатного нашого поета Олександра Олеся, хоч і написані ним в буремні роки Визвольних змагань, але які мають надзвичайну актуальність і сьогодні:
О, поведи ж нас, лицарський духу,
По вільній стежці життя і руху.
На тихі води,
На ясні зорі.
І в цю велику, страшну годину
З’єднай в єдину всю Україну!
Тетяна Ананченко