|
|
   |
Другий рік поспіль наше місто відзначало День Незалежності України в умовах повномасштабної війни. Другий рік поспіль Одеса зустрічала свій день народження під загрозою ракетних атак. Минуле літо залишиться в серцях одеситів незагоєним рубцем: ворожі ракети і дрони несли руйнування в міські святині: Спасо-Преображенський кафедральний собор, Будинок вчених, Школа Столярського, проспект Шевченка, пам’ятники архітектури та культурної спадщини на Преображенській, Гоголя, Катерининській. Загинули люди…
Але місто живе. Місто не здається, знаходить у собі сили не лише відновлюватися після обстрілів, а й зберігає життєдіяльність усіх міських механізмів, допомагає фронту, підтримує військових, приймає внутрішньо переміщених осіб з інших регіонів країни. І працює над тим, якою буде Одеса після перемоги.
Про це ми говорили з мером міста Геннадієм Трухановим. Перше питання — який внесок зробила Одеса у зміцнення незалежності України?
— Всі роки незалежності нашої держави Одеса була і залишається найважливішою ланкою в економіці країни, — відповідає Геннадій Труханов. — Наше місто — це морські ворота України, потужний транспортний вузол, розвинена промислова та логістична інфраструктура, активний малий та середній бізнес. І під час війни — як би це не було важко — Одеса продовжує працювати. У тому числі, Одеський порт, який попри ракетні обстріли і атаки «шахедів», добросовісно забезпечував роботу «зернового коридору».
І головне — під час війни Одеса довела всім, що це найпатріотичніше місто в Україні. Поясню чому. Наше місто, як відомо, багатонаціональне. Прийнято говорити про понад 130 національностей, представники яких мешкають в Одесі. І коли Росія розв’язала повномасштабну військову агресію, все багатонаціональне населення нашого міста стало на захист суверенітету рідної України: одні з першого дня війни пішли на фронт, другі вступили до лав територіальної оборони, треті стали волонтерами, зайнялися благодійністю. А четверті залишилися на своїх робочих місцях, щоб місто могло повноцінно жити.
Все це дає підстави стверджувати, що Одеса — це потужний український форпост на півдні країни. Ми продемонстрували всьому світу, що наше місто ніколи не здасться, що одесити завжди відстоять своє місто, не віддадуть його на поталу ворогові.
— З яким настроєм ви, як мер Одеси, зустріли вже другий день народження рідного міста за умов війни?
— Ну, який може бути настрій… Незадовго до війни Одеса у перспективі свого розвитку піднялася на якісно новий щабель. У нас було підготовлено 7 проєктів — колосальних за масштабом, це я стверджую без перебільшення. У рамках президентської стратегії розвитку Одесі виділялося безпрецедентно велике фінансування. Усі ці плани та перспективи перекреслила війна.
Однак війна дала можливість вкотре переконатися, наскільки Одеса сильна своїм духом.
Зізнаюся: я щиро пишаюся своїм містом. Минулої зими, в умовах блекауту, складнощів з опаленням та водопостачанням після ракетних обстрілів люди підтримували одне одного, демонструючи зразки моральної стійкості.
Одесити вкотре довели, що вони — гостинні люди. Нині у місті перебуває 77 тисяч лише офіційно зареєстрованих переселенців. Одеса продовжує робити все, щоб ці люди, наші співвітчизники, які втекли від війни, нічого не потребували і могли вирішити свої життєві та побутові проблеми. Усі переселенці мають дах над головою, їм надається матеріальна та гуманітарна допомога. Хто шукає роботу — ринок праці в Одесі готовий запропонувати різні вакансії. Знаходимо місця у школах та дитячих садках для дітей із сімей внутрішньо переміщених осіб.
Зрештою, вже кілька разів впродовж півтора року війни Одеська міська рада коригувала бюджет, щоб, зберігаючи необхідну в сьогоднішніх умовах соціальну спрямованість видатків, знаходити та виділяти кошти на потреби Збройних Сил України. Усі ми розуміємо, що перемога залежить від стійкості, мужності та оснащеності наших воїнів. Значить, треба робити все, що в наших силах, для наближення перемоги!
Вірю, що свій наступний день народження Одеса відзначить уже як місто-переможець, як місто, яке зробило вагомий внесок у збереження незалежності України.
— А як же довоєнні плани розвитку Одеси? Забути про них?
— Ну що ви! До цих планів ми обов’язково повернемось. Буквально наступного дня після перемоги. Усі проєкти фундаментального перетворення Одеси вже розроблені. Сподіваємося, що відразу, як тільки на нашу землю прийде мир, почнемо їх реалізацію. Також сподіваємося на підтримку друзів Одеси з Греції, Італії, інших європейських країн, які вже зараз висловили готовність брати участь у повоєнному відродженні нашої країни і нашого міста.
— Ми розмовляємо з вами напередодні 1 вересня. Знову навчальний рік починається в умовах війни. Щоправда, багато навчальних закладів, на відміну від минулого року, готові працювати офлайн. Що містом було зроблено, аби одеські школярі здобули якісну освіту, а самі школи стали острівцем безпеки?
— Я багато розмовляю з молодими одеситами, зі школярами, їхній настрій знаю. Якщо коротко, то діти скучили за нормальним навчальним процесом, навчанням за партами, а також спілкуванням у стінах школи.
Цікаво, що дітей підтримали батьки. Якщо торік охочих навчатися офлайн було небагато — через те, що в школах не були обладнані сховища та укриття, то цього року ми отримали понад 60 тисяч заяв батьків про те, що їхні діти готові відвідувати заняття очно. Не можна було обманути ці очікування.
Як мер я дуже радий, що спільно з департаментом освіти та науки Одеської міської ради, з комунальними службами, з управлінням капітального будівництва вдалося провести колосальну роботу щодо створення умов для безпечного навчання офлайн такої кількості школярів. Підготовку сховищ та укриттів було проведено у суворій відповідності до стандартів Держслужби з надзвичайних ситуацій. В результаті вдалося у рази збільшити кількість шкіл, які повернулися до звичної форми занять. Зараз у навчальних закладах проходять заняття, в процесі яких школярі під час звуку повітряної сирени вчаться швидко та організовано переходити до шкільного укриття.
— Як відомо, на нещодавньому засіданні виконкому міськради було ухвалено рішення придбати 30 електробусів та станцій підзарядки у рамках проєкту Європейського інвестиційного банку. Термін реалізації проєкту — 2023—2026 роки. Уточніть, який вид транспорту замінять електробуси? І ще — а чи потрібно під час війни займатись такими серйозними інфраструктурними проєктами?
— Відразу відповім на друге запитання. Створення умов для життя міста та підтримання життєдіяльності всіх міських структур — це прямий обов’язок місцевої влади. Другий обов’язок — забезпечити роботу бізнесу. Це і вимога Президента Володимира Зеленського. На тих територіях країни, де дозволяє ситуація, бізнес — будь-який: дрібний, середній, великий — повинен мати умови для роботи. Тому що результатом бізнес-активності є сплачені до бюджету податки, з яких можна брати кошти на допомогу армії.
Тепер про електробуси. Вони повинні не замінити, а доповнити парк муніципального транспорту та закрити певні прогалини у транспортній інфраструктурі. Наведу приклад. В Одесі є протяжна вулиця Семена Палія, колишня Дніпропетровська дорога. Вона, як і раніше, знаходиться поза сіткою маршрутів муніципального транспорту. Кілька разів звучала пропозиція організувати цією вулицею тролейбусний рух. Однак це дуже трудомісткий та витратний захід. Натомість електробус зміг би ефективно вирішити багаторічну транспортну проблему Пересипського району.
По суті це соціальний проєкт. І маю впевненість у його успішній реалізації. У тому числі через те, що нам вдалося повернути довіру одеситів до міського транспорту. Погодьтеся, парк тролейбусів та трамваїв став новішим, став чистішим, став комфортнішим. І їздить транспорт за розкладом. А це ще один доказ того, що місто під час війни живе.
— Завершити нашу розмову хотів би питанням щодо ситуації навколо проєкту реконструкції будівлі Київського районного суду м. Одеси. У номері «Вечерней Одессы» за 31 серпня докладно розповідалося про нещодавню позачергову сесію міської ради, під час якої реалізація проєкту, розпочатого ще до війни, раптом зустріла опір низки депутатів, які заявили про те, що кошти, які виділяються на реконструкцію суду, треба, мовляв, перенаправити на потреби військових. Газета опублікувала повністю офіційний коментар заступника міського голови Олександра Філатова, де начебто було розставлено всі крапки над «і». Проте під стінами міської ради розпочалися мітинги. Прокоментуйте, будь ласка, те, що відбувається.
— Щоб одразу зняти всі спекуляції на такій чутливій для суспільної свідомості темі, як фінансування потреб армії за рахунок коштів місцевих бюджетів, скажу: допомога військовим — була, є і буде у пріоритеті Одеської міської ради. Ми максимально задовольняємо всі заявки від військових, що надходять. Голосуємо одностайно.
Але є ще й мільйонне місто з його щоденними проблемами та потребами. Є державні структури, які мають функціонувати. Київський районний суд був обраний не випадково. Це не чиясь забаганка, а нагальна необхідність. Справа в тому, що на Київський районний суд покладено функцію щодо винесення запобіжного заходу підозрюваним у справах, що ведуть усі правоохоронні органи: поліція, прокуратура, СБУ, ДБР. Однак люди, щодо яких суд ще не виніс вирок, перебувають у неналежних умовах утримання, чекаючи на засідання про міру запобіжного заходу. Свого часу на це порушення нам вказав Уповноважений Верховної Ради з прав людини. Голосування за проєкт реконструкції будівлі Київського районного суду тоді відбулося і на депутатській комісії, і на сесії міської ради.
Тому сьогодні мене дуже засмучує та відверта публічна брехня, яка звучить навколо цього питання. І я не розумію, як це можна під час війни влаштовувати пікети. Якщо є якісь протиріччя щодо того, як жити і розвиватися місту, то давайте цивілізовано сідати за стіл та обговорювати. Спілкуватися — насамперед для того, щоб почути одне одного. У нас у всіх є своя думка. Але сьогодні у нас у всіх є один ворог. І не треба давати йому привід думати, що в лавах одеситів немає єдності.
І ще. Реконструкція будівлі Київського районного суду м. Одеси є елементом обороноздатності країни. Адже правоохоронці для проведення своїх заходів мають отримувати санкцію суду. Але ми фактично суд паралізуємо, якщо не створимо умов для роботи. Чи працюватиме це на перемогу? Відповідь очевидна.
Життя міста в умовах війни має підпорядковуватися лише одному — підвищенню обороноздатності країни. Це і допомога військовим. І створення умов роботи державних структур. Обороноспроможність зміцнюють муніципальний транспорт, який з комфортом возить пасажирів, та комунальні підприємства, що відповідають за чистоту міста. І займатися благоустроєм міста — це також праця на обороноздатність країни. Я нещодавно був у Дніпрі, Києві, Знам’янці і здивувався масштабності проведених робіт з ремонту та реконструкції цих міст.
Тому що в тилу найголовніше — підтримувати моральний дух городян, не давати настрою падати. Тоді нашим воїнам, що на передовій, буде легше здобувати перемогу.
Інтерв’ю вів Олег Суслов