|
|
   |
«Ви не можете зайти в торговельний зал нашого магазину з речами, необхідно покласти їх у камеру схову!» — каже охоронець магазину. Знайома ситуація, чи не так? Детальніше про те, чи може охоронець не пустити вас до магазину з речами, та хто нестиме відповідальність, якщо речі з камери схову зникнуть, — розповідає директорка Роздільнянського місцевого центру з надання БВПД Тетяна Кулішова.
Відповідь на це питання можна знайти у постанові Кабінету Міністрів України від 15 травня № 833 «Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів».
Відповідно до пункту 21 цієї Постанови всі суб’єкти господарювання зобов’язані забезпечити доступ споживачів до торговельних об’єктів без здавання на збереження особистих речей, окрім товарів, які реалізуються у таких торговельних об’єктах. Тобто, якщо ви, скажімо, прийшли до продуктового магазину з хлібом, який купили в іншій булочній, ви маєте покласти його до камери схову. Якщо ж в ваших особистих речах немає товарів, які можна придбати і в цьому магазині також, — здавати їх в камеру схову не обов’язково.
Взагалі не пустити вас до магазину охоронець також не має права. Адже в своїй діяльності він керується, зокрема, і Законом України «Про охоронну діяльність», а його стаття 10 прямо вказує, що здійснювати дії, які посягають на права, свободи та власність фізичних осіб, а також ставлять під загрозу їх життя та здоров’я, честь, гідність і ділову репутацію, забороняється.
У разі, коли ви поклали свої речі до камери схову, всю відповідальність за них несе магазин, навіть незважаючи на оголошення про зворотне, які нерідко можна побачити в торговельному залі, оскільки ці написи прямо суперечать вимогам Цивільного кодексу України. Адже саме на адміністрацію магазину покладено обов’язок створити умови для збереження речей споживачів. Коли ви кладете свої речі до камери схову магазину, тим самим ви передаєте, а магазин, в свою чергу, приймає їх на зберігання, і це підтверджується видачею номерного жетона, чи якогось другого знака, який посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання (ч. 3 ст. 937 Цивільного кодексу України). Тобто, фактично ви укладаєте з адміністрацією магазину договір зберігання.
Необхідно зауважити, що згідно з вимогами п. 2 статті 942 Цивільного кодексу України, якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов’язаний піклуватися про річ, як про свою власну. У разі ж втрати чи пошкодження речей, прийнятих на зберігання, зберігач (у нашому випадку — магазин) відповідає на загальних підставах та має відшкодувати всі збитки (статті 950 та 951 Цивільного кодексу України):
- у разі втрати (нестачі) речей — у розмірі їхньої вартості;
- у разі пошкодження речей — у розмірі суми, на яку знизилася їхня вартість.
Викликайте представників адміністрації та охорону магазину. Якщо домовитися про добровільну компенсацію вартості зниклих речей не вдасться, тоді:
- викликайте поліцію та вимагайте складення протоколу стосовно зникнення речей;
- вимагайте вилучення відеозаписів з камер спостереження магазину;
- фіксуйте все що відбувається на камеру свого телефону;
- візьміть контактні дані покупців, що стали свідками події.
Якщо магазин не визнає свою вину — ви можете звернутися до суду із позовною заявою про відшкодування не тільки прямої матеріальної шкоди (вартості зниклих речей), а ще й моральної шкоди, яка була вам задана внаслідок бездіяльності адміністрації магазину.
За правовими консультаціями та роз’ясненнями можна звернутися до центрів та бюро безоплатної правової допомоги. Адреси та телефони на сайті системи БПД: https://www.legalaid.gov.ua
Безкоштовний номер системи безоплатної правової допомоги — 0 800 213 103.