|
|
   |
Мене зацікавила і схвилювала стаття Валерія Балуха «Очистити історію заради майбутнього України» («Вечерняя Одесса», 24.09.2015 р.). Відразу подумалось: чому цю тему піднімає заслужений юрист України, а не сотні і тисячі вчених-істориків, які захищали свої кандидатські і докторські дисертації по історії України, керуючись неправдивими дослідженнями та фальсифікаціями сусідньої держави? Чому замовчувались праці з цього питання Михайла Грушевського, Івана Франка, Миколи Костомарова, гетьманів Івана Мазепи, Пилипа Орлика та багатьох інших? Тому, що в їхніх творах говориться про те, що занепад України почався з 1654 року, коли українська республіка злучилася з московською монархією політичною унією, яка, приписавши собі нашу історію, відібрала і саму назву — Русь.
Візьмемо «Опис України» відомого французького інженера-картографа XVII ст. Гійома Ле Вас сера де Біплана, в якому описані життя та звичаї мешканців України того часу, або подорожній щоденник Павла Халебського про подорож через Україну в 1654 році Антиохійського патріарха Макарія третього і тільки тоді зрозуміємо, яку країну ми загубили.
Ще недавно по Одесі були розвішані плакати «Не дадим переписать историю». Яку історію? Яка кілька століть фальсифікувалась московськими писаками?
Питання, яке поставив Валерій Балух напередодні 25-річчя Незалежності, дуже своєчасне. Щоб наші діти, онуки і правнуки пишались історією своєї країни, потрібно на конкретних історичних даних із залученням іноземних фахівців написати для потомків правдиву історію України, де герої і патріоти, які віддали своє життя за правду, будуть вшановані, а фальсифікатори, гнобителі і вороги названі своїми іменами.
Важливою є також правдива історія про роль українців у штурмі Хаджибею та розвитку Одеси. Потрібно, щоб усі, хто має український паспорт і живе на цій землі, розуміли: ми всі, незалежно від національності, є громадяни однієї держави зі славетною історією, і тільки разом ми зможемо побудувати майбутнє для своїх дітей. А кому подобається інша країна, інша мова, інша історія, їдьте туди, проблем зараз з цим немає.
Думаю, що свою думку на сторінках газети висловлять більш обізнані з цього питання фахівці, можливо, в столиці вже займаються цим питанням, адже пройшло 25 років, а ми чекаємо, що «прийде барин і розсудить».
Володимир ПАВЛІЧЕНКО