|
|
   |
Дiяльнiсть архiтектора, крiм творчостi, вимагає прагматичних пiдходiв, вона є публiчною i затребуваною, адже творить середовище нашого буття. Про стан справ в Одеськiй обласнiй органiзацiї Нацiональної спiлки архiтекторiв України наша розмова з її незмiнним впродовж останнiх двох десятилiть головою, заслуженим архiтектором України, дiйсним членом Української академiї архiтектури Василем Iвановичем Мироненком. I бесiдували ми не лише про проблеми спiлчанськi, розмова поступово перейшла до проблем мiстобудiвних, для вирiшення яких вiдомий архiтектор пропонує власнi пiдходи.
— На даний час спостерiгається зростання кiлькiсного складу нашої органiзацiї, яка нараховує 179 членiв, — розпочав розмову Василь Iванович. — Щороку спiлка зростає в середньому на десять осiб, i останнiм часом це переважно молодь. Цьому сприяли певнi змiни в статутi. Якщо ранiше був ценз, згiдно з яким члени органiзацiї повиннi мати три роки стажу роботи, а також представити свої твори, то на передостанньому з’їздi спiлки (2011) ця норма була переглянута. Тепер достатньо мати диплом про закiнчення iнституту i рекомендацiї двох членiв спiлки. Трапляється, що молодий архiтектор ще у перiод навчання, на п’ятому-шостому курсах, працює, i за його проектами вже зведенi об’єкти, або ж вiн брав участь у конкурсах, — тодi правлiння може позитивно вирiшити питання щодо його членства в спiлцi.
— Як фiнансується органiзацiя?
— Перш за все, завдяки членським внескам. Якщо ранiше для усiх регiональних органiзацiй був встановлений єдиний розмiр внескiв i принцип його формування (вiн складав певний процент вiд розмiру зарплати), то тепер кожна обласна органiзацiя сама визначає їх розмiр. У нас вiн становить 30 грн. на мiсяць. Для людей пенсiйного вiку (77 осiб) сума символiчна — 1 грн на мiсяць. Адже з нашими мiзерними пенсiями цiй категорiї громадян навiть на лiки коштiв не вистачає. Iнше джерело фiнансування спiлки — це спонсорська допомога, яку надають нашi благодiйники двiчi на рiк, а також добровiльнi пожертвування тих провiдних архiтекторiв, якi мають вищий статок. Пiд час загальних зборiв, якi скликаються на святкування Нового року i Дня архiтектора (1 липня), ми вручаємо кожному пенсiонеру певну суму, десь у розмiрi 100 грн.
— У 2000 роцi був виданий Указ Президента України «Про державну пiдтримку нацiональних творчих спiлок України». Як вiн позначився на станi справ вашої спiлки?
— Позитив, що нам вдалося закрiпити за собою примiщення органiзацiї, адже була певна невизначенiсть щодо нашого подальшого перебування в ньому. Розпорядженням голови Фонду держмайна України це примiщення (а також майстернi архiтекторiв) були переданi нам «в довiчне, безкоштовне користування» (вул. Пушкiнська, 12. — В. К.). На жаль, нинi ситуацiя змiнилася: Кабмiн й iншi владнi структури видали вiдповiднi розпорядження, згiдно з якими ми повиннi сплачувати певну суму за використання примiщення. А зараз поставили питання щодо оформлення права на землю. У нашому розпорядженнi невеличка дiлянка землi у подвiр’ї цього будинку, i пiд самою будiвлею. Зараз ми перебуваємо на стадiї оформлення, i ще не знаємо, яким буде розмiр сплати.
— Для професiйного заняття архiтектор повинен отримати квалiфiкацiйний сертифiкат. Як спiлка допомагає у вирiшеннi цiєї проблеми?
— Якщо ранiше для виконання архiтектурно-проектних робiт необхiдно було мати лише диплом про закiнчення вишу, а згодом ще й лiцензiю, то тепер, як скрiзь у свiтi, в Українi iснує процедура отримання сертифiкату. П’ять рокiв тому вiдповiднi курси були заснованi при київськiй органiзацiї, i претенденти з усiх областей на тиждень приїжджали до Києва. У цьому роцi ми домоглися права вiдкрити подiбнi курси при нашiй спiлцi, i нещодавно їх пройшла перша група — десь сорок осiб, якi пiсля здачi екзамену пiдтвердили сертифiкати. Вiдповiдну документацiю ми здали в Київ. Чергова група, яку плануємо найближчим часом набрати, буде складатися винятково з архiтекторiв, якi ще не мають сертифiкату. Лекцiї читають одеськi фахiвцi, зокрема, професори Володимир Глазирiн i Костянтин Єгупов, Володимир Мещеряков, а також столичнi спецiалiсти.
Ми працюємо на перспективу, адже ситуацiя в країнi малосприятлива для мiстобудування. Замовники й iнвестори «залягли» i вичiкують, як воно буде далi. Чимало проектiв так i не реалiзованi. Ми живемо у станi очiкування.
— У яких фестивалях чи конкурсах беруть участь одеськi архiтектори?
— На початку березня в Києвi проходив заключний етап XVI фестивалю «Архiтектура i дизайн», у рамках якого вiдбувся огляд-конкурс «Премiя Нацiональної спiлки архiтекторiв України». Ми взяли участь пiсля певної перерви, бо були не згiднi з рiшенням журi, якi вiдзначають майже виключно проекти киян. Скажу, що цьогорiч було вiдзначено проект села Шабо Олексiя Панiна. На конкурс ми подали сiм розробок одеських архiтекторiв на дванадцяти планшетах. Зокрема, ми з онуком Павлом виставили проект пам’ятника «Небеснiй сотнi» (над яким також працювали вiдомий скульптор Микола Худолiй i його донька Настя), а також проект щодо благоустрою Приморського бульвару (разом з моїм сином Олександром та онуком Павлом i його дружиною Юлiєю). Проект охоплює схили Приморського бульвару. Це не якесь «причiсування газончикiв», а радикальна реконструкцiя. Пропонується звести два симетричних дугоподiбних крила естакади для пiшоходiв на висотi третього майданчика Потьомкiнських сходiв (11 метрiв над рiвнем вул. Приморської), якi б з’єднали бульвар з морвокзалом. Ранiше пiд Потьомкiнськими сходами був напiвциркульний прохiд, тож ми запропонували зробити своєрiдне «проколювання» в ѓрунтi пiд фунiкулером для дитячої велодорiжки, яка буде проходити вiд будинку мiськради до Воронцовського палацу. Також пропонуємо на схилах бiля Воронцовського палацу зробити басейн для малечi з рiзними атракцiонами, адже не завжди зручно йти аж на море. Є пропозицiя на спуску бiля мiськради зробити сад Гуморини, де були б бюсти одеських, українських i свiтових гумористiв. Серед iншого передбаченi склянi павiльйони для виставок дитячого малюнка, рiзнi промисли народних умiльцiв тощо. Є й iншi цiкавi пропозицiї, якi б зробили це мiсце бiльш привабливим в сенсi туристичному. Спiлка в оголошених конкурсах бере активну участь: пропонує проекти, засiдає в журi, телефонує до потенцiйних учасникiв. У лютому стартував конкурс щодо благоустрою Дюковського парку. Його пiдсумки будуть пiдбитi 15 квiтня.
— Вiдомо, що ваша сiмейна творча група виграла конкурс на проект оглядової башти, яку збиралися встановити в Одесi до проведення Євробаскету-2015. Пiсля вiдомих трагiчних подiй цей план став неможливим, однак є надiя, що у 2017 роцi черговий європейський чемпiонат з цього виду спорту таки вiдбудеться в Українi.
— Вежу планувалося встановити у районi Отради, звiдки можна оглянути всю територiю мiста — вiд Чорноморки до селища Котовського. Хоча замовник пропонував встановити прототип Ейфелевої вежi (як це зробили у Харковi). Я вважаю, що це пряме порушення мiжнародної етики, адже Ейфелева вежа є одним iз нацiональних символiв Францiї.
— Нинi гостро постала проблема збереження iсторичного облiку, перш за все, центра Одеси. Знищено готель «Спартак» на Дерибасiвськiй; будинком-монстром серед класичних споруд здається бiзнес-центр «Європа»; спотворено надбудовою творiння Влодека — колишнiй готель «Великий Московський»; незрозумiла подальша доля будинку Русова. Цей перелiк можна продовжити.
— Те, що насадили на верхiв’я згаданого готелю, я називаю «коров’ячим сiдлом». Спочатку там була певна пропорцiйна ритмiка вiкон знизу-доверху, тепер це порушено. Європейський досвiд переконує: щоб пам’ятку не доводилось вiдновлювати, її необхiдно утримувати в належному станi.
У 1978 роцi в Одесi було зареєстровано 19 пам’яток архiтектури державного значення. Згодом цю цифру за моєї iнiцiативи довели до 40. У 1989 роцi був розроблений Генеральний план Одеси, i кiлькiсть пам’яток вже склала 1200. Тодi планувалося вiдкрити в нашому мiстi фiлiю iнституту «Укрпроектреставрацiї». Скажiть, чи можливо таку кiлькiсть об’єктiв утримувати з бюджету? Тiльки оперний театр у нас реставрували вiсiм рокiв! У цьому планi менi подобається пiдхiд полякiв, якi для реставрацiї знаменитого Вавельського замку в Краковi кинули поклик щодо збору коштiв по усiй Польщi. Нинi iмена 1600 жертводавцiв вигравiруванi на мармурових дошках, якi вмонтовано в пiдпiрну стiну споруди. У нас, зазначу, вже близько восьми рокiв триває перманентна реставрацiя Музею морського флоту.
Цього року видiлили кошти тiльки на утримання апарату Українського товариства з охорони пам’яток iсторiї та культури. Я прибiчник того, щоб пам’ятки культури мали господаря, який би оберiгав їх первозданнiсть i утримував у належному станi.
Розмовляв Володимир Кудлач