За гуманізм, за демократію, за громадянську та національну згоду!
||||
Газету створено Борисом Федоровичем Дерев'янком 1 липня 1973 року
||||
Громадсько-політична газета
RSS

Різне

Болгарський тиждень

№108 (10369) // 27 сентября 2016 г.
В студiї Варненського телебачення. Фото Валерiя Спрiндiса

Були часи, коли одесити не мали логістичних проблем, аби дістатися до болгарської Варни. «Їдете на відпочинок чи у відрядження? Вибирайте між пароплавом і літаком». «Екскурсія по Болгарії? Тоді електричкою до Кишинева і далі поїздом Москва — Київ — Софія. І в маршруті обов’язково буде передбачена Варна». Нині ж навіть iнтернет не запропонує іншого, аніж дорогого транзитного «турне» через треті країни літаками.

Тож невелика група журналістів з Києва, Харкова і Одеси не мала іншого вибору, ніж обрати автобусну поїздку на західне узбережжя Чорного моря через Молдову і Румунію. З припустимим перебуванням в дорозі 18-20 годин і обов’язковим «тестуванням» сумнозвісної траси Одеса — Рені та відрізку по Гагаузії...

В автобусі займали місця на спарених кріслах поодинці. Подружжя не розділялися — з надією подрімати на плечі одне в одного. За вікнами — малоприкметний бессарабський пейзаж. Нагода подумати — згадати. Північне Причорномор’я по обидва береги Дніпра у XV—XVIII століттях почало освоювати запорiзьке козацтво, не тільки зупиняючи спустошливі набіги татарів на українські землі, але й відтісняючи загарбників усе нижче від порогів Дніпра. Запорiзькі землі на початку другої половини XVIII ст. простягалися від Бугу до земель Донського війська (це частина теперішніх Запорізької, Херсонської, Кіровоградської, Миколаївської, Одеської і Донецької областей). Найнижчою локацією була Олешківська Січ. Козацька колонізація безкраїх степових просторів сприяла впровадженню навколо зимівників, укріплених паланок і гардів землеробства, конярства, вівчарства, рибальства, бджолярства і садівництва. Найголовніше — січове воїнство послідовно і переконано утверджувало християнізацію краю.

В другiй половинi XVIII ст. з Балкан, які вже кілька століть стогнали під османським гнітом, почали проситися на причорноморські землі православні болгари і серби. Царський Петербург дозволив їм купно поселятися — вже і в XIX столітті — на колишніх козацьких землях, а також у Бессарабії.

Насьогодні в Україні мешкає найчисельніша болгарська діаспора у світі. А Одеса є культурною столицею цієї етнічної діаспори. Болгари інтегрувалися в поліетнічну східнослов’янську спільноту, зберігши національні звичаї і первородну мовну культуру. У другій половині минулого століття Болгарська академія наук систематично відряджала на південь України, найперше — Одещину, наукові експедиції для вивчення діалектологічних реліктів, орфоепії, фольклору в селах і райцентрах компактного проживання болгар.

Снiжана Тодорова вручає вiдзнаку Спiлки журналiстiв Болгарiї Юрiю Работiну
Снiжана Тодорова вручає вiдзнаку Спiлки журналiстiв Болгарiї Юрiю Работiну

Після другої світової війни між СРСР, зокрема Україною, та Болгарською Народною Республікою встановилися дружні, дійсно багатогранні стосунки і зв’язки. Поріднилися (хоч і по-радянськи) Одеса і Варна, наша область і Варненський округ. Дружили окремі підприємства, порти, села, вузи, навіть цілі галузі — найперше морська. В результаті міждержавної підтримки у Варні та теперішньому Чорноморську були збудовані паромні переправи, які результативно діяли кілька десятиліть. Міста-побратими активно обмінювалися художніми виставками, музичними колективами. Одеські обласні газети (включно з молодіжною) систематично посилали до партнерів журналістські «десанти», постійно публікували матеріали з-за дружнього кордону. Особливо плідною була письменницько-видавнича співпраця: в Одесі та Варні побачили десять пар колективних збірників поезії та прози. Не були рідкісними поїздки спортсменів за участі як професійних команд, так і окремо шкільних і юнацько-спортивних колективів.

Борис Нечерда, Олекса Шеренговий і я поріднилися з Тодором Копарановим, Станіслав Стриженюк з Кольо Сєвовим і Петером Аліпієвим. В усі роки, що я очолював видавництво «Маяк», моїм близьким приятелем і надійним партнером був Петер Станєв — очільник авторитетного видавництва «Георгій Бакалов». Болгарський вектор, творчі устремління до Варни і варненців збагачували потенціал представників усіх творчих спілок і колективів Одеси.

Гай-гай, до пори і часу...

Після падіння Берлінської стіни, розпаду так званого табору (яка промовиста самоназва!) соціалістичних країн і верховоди в цьому таборі — СРСР світ і Євроазійський простір кардинально змінилися. Через чверть століття опісля цих катаклізмів виявилося, що зшити докупи нову політичну карту (читай: як ковдру) не вдалося ані ООН, ані Євросоюзу, ані мегакраїнам США і Росії. Складається враження, що більшість держав Євразії стоять на одній нозі, — друга піднята з непрогнозованим бажанням зробити крок вперед чи назад, або й поставити ступні «ширше плечей»...

...І ось ми на місці — в районі добре відомих Златних П’ясці — в Міжнародному будинку журналістів. Нас поселяють по одному у двомісні номери: телевізор, кондиціонер, цілодобово гаряча вода, чисто, з кімнати видно море. Вай-фай в просторому фойє, на веранді ресторану. Різноманітне болгарське меню зі щоденним набором трьох-чотирьох салатів, фрукти, протерті супи, замість кефірів — тільки «кисле мляко» спеціальної закваски, трав’яні чаї. З ранку до пізнього вечора працює бар («все включене»). Дві стоянки для автомобілів. Дворівневий бар на другому кінці парку біля самого морського берега. Можна сказати: жодного зіркового пафосу!

Рік тому на одному з міжнародних форумів журналістів голова Одеської регіональної організації Національної спілки журналістів України Юрій Работін зустрівся з керівником Спiлки болгарських журналiстiв i Агенції Софія-Прес Сніжаною Тодоровою. Як відповідальний за міжнародні контакти у Секретаріаті НСЖУ Юрій Анатолійович привернув увагу колеги до необхідності якщо не інтенсифікації, то практичного відновлення багаторівневих зв’язків між Спілками журналістів України і Болгарії, зокрема Одеським і Варненським регіоном, конкретними колективами ЗМІ.

Сніжана Тодорова провела з українськими журналістами півтора дні. Голова БСЖ запропонувала надалi вiдпочивати працiвникам українських ЗМI за розцiнками для болгарських колег. Крім офіційної протокольної зустрічі в конференц-залі, відбулося кілька неформальних діалогів з метою дізнатися якомога більше про свободу слова в обох країнах, роль медіа в формуванні громадської думки, проведенні виборів, рівнів незалежності газет, телебачення і радіо, iнтернет-ресурсів від політичних партій, олігархів чи монополій.

Виявилося, що влада скрізь прагне впливати чи контролювати PR-дiяльність, комуністична метода підбирання керівників медіа, втручання в редакційну політику і практику не відійшли в минуле повністю. Але в Болгарії роздержавлення ЗМІ — давно пройдений етап. А державні телебачення і радіо — дві незалежні інституції.

Конкретно: у Варні припинили виходити добре знайомі газетярам старшого віку газети «Народно дело» (компартійна) і «Полет» (молодіжна), нові ж газети навіть не думали про правонаступництво. Вразило Варненське радіо. Колектив зберіг кращі професійні традиції, добре знає інтереси і проблеми широкої аудиторії з урахуванням її вікових, професійних особливостей, реакції молоді, жителів міст і сіл усього морського узбережжя Болгарії. Варна і ближні курортно-туристичні комплекси Албена і Златні П’ясці — місце проведення різних фестивалів і конкурсів. Місцевий радіодім має просторий, акустично обладнаний концертний зал, придбав розкішний рояль і проводить такі акції автономно (з трансляцією і продажем квитків) або в кооперації з іншими організаторами. Радіо-Варна використовує найсучасніше обладнання, налагодило випуск компакт-дисків. А ще оцифрувало свій радійний архів, колекцію записів на платівках. Проходять дитячі концерти, на затишному майданчику у дворі — дитяче кафе, площадка для розважальних ігор і рисунків на асфальті. Варненський телекомплекс (також добре укомплектований) працює виключно на Національне болгарське телебачення.

В Одесі функціонує також сильний культурно-медійний ресурс болгарського змісту і спрямування (в області проживають 150 тисяч етнічних болгар). Це газета «Роден край» (додаток до парламентського органу «Голос України»), болгарська редакція на державному телебаченні, Болгарський культурний центр в осерді міста, відділення болгаристики на філологічному факультеті Одеського національного університету ім. Мечникова, поновлено болгарську експозицію в Літературному музеї.

А хіба не буде корисним знати, як вдалося варненським владцям і жителям зберегти історичний центр від нашестя хмарочосів і архітектурних монстрів? Як тримається на плаву потужний туристичний бізнес болгарського морського побережжя і гірських районів в жорсткій конкуренції не тільки з Туреччиною, але й Середземномор’ям. Краєзнавцям та історикам варто помислити і над такими деталями: чому у Варні центральний район називається «Одессос», таку ж назву має готель у середмісті (донедавна називався «Одеса»). Додам: молода екскурсовод у Варні російською мовою сповіщає, що у такому-то році українські козаки взяли приступом Варну, перемогли загарбницьку османську залогу.

Найперше: ми повинні знати про обидві слов’янскі православні країни значно більше, ніж дозволяємо собі за останні 20—30 років. І тут журналісти мають виконати свою справді гуманітарну місію. Шукати шляхи розширення культурних, економічних і особистісних тривалих взаємодій. Розробити реалістичну дорожню карту такого зближення і зацікавлення. До розробки планів і напрацювань мають невідкладно приступити не лише Спілки журналістів, але й творчі об’єднання художників, музикантів, наукові колективи. Влада. Свідоме громадянство.

Анатолій ГЛУЩАК. Одеса — Варна — Одеса



Комментарии
Добавить

Добавить комментарий к статье

Ваше имя: * Электронный адрес: *
Сообщение: *

Нет комментариев
Поиск:
Новости
08/11/2023
Запрошуємо всіх передплатити наші видання на наступний рік, щоб отримувати цікаву та корисну інформацію...
20/11/2024
Продовжується передплата, і відповідно благодійних вчинків стає більше — люди бажають подарувати газету тим, хто немає можливості зараз її передплатити з різних причин...
20/11/2024
Верховна Рада 19 листопада ухвалила проєкт державного бюджету на 2025 рік. Головний фінансовий документ країни підтримали 257 народних депутатів, 35 проголосували проти, 12 утримались, а 21 не голосував...
20/11/2024
Реагуємо на черговий напад ворога. В ОВА провели засідання комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій...
20/11/2024
Погода в Одесі 22—27 листопада
Все новости



Архив номеров
ноябрь 2024:
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30


© 2004—2024 «Вечерняя Одесса»   |   Письмо в редакцию
Общественно-политическая региональная газета
Создана Борисом Федоровичем Деревянко 1 июля 1973 года
Использование материалов «Вечерней Одессы» разрешается при условии ссылки на «Вечернюю Одессу». Для Интернет-изданий обязательной является прямая, открытая для поисковых систем, гиперссылка на цитируемую статью. | 0.130