|
Влiтку українцi прямують до Чорного i Азовського морiв: однi обирають Одесу i Затоку, iншi Очакiв чи Скадовськ, третi запорiзькi Бердянськ i Приморськ. Цiлорiчно заповненi курорти Карпатського регiону. Мають свою аудиторiю пiсеннi та кiнофестивалi. Численнi загони уболiвальникiв супроводжують на виїзнi матчi футбольнi команди — i не лише по Українi, але й за кордоном.
Iнтелектуалiв, полiтикiв рiзних мастей, творчу молодь, незрадливих любителiв книг i читання кожного вересня збирає Львiв. А саме — знаменитий Форум видавцiв, який цьогорiч вiдбувся у 24-й раз. Його гаслом було стисле означення «Точка творення».
Якщо точку творення порiвняти з зiркою, то п’ятиденний марафон злився у Чумацький зоряний шлях книгодрукування. Точка творення — це письмовий стiл, комп’ютер, майстерня лiтератора, журналiста, науковця, креативного спецiалiста чи менеджера. Точка творення — це вiдповiдальна фахова праця над майбутньою книгою редакторiв i художникiв/дизайнерiв видавництв, перекладачiв, авторiв передмов i наукових коментарiв. Точка творення — дiалоги i дискусiї на презентацiйних майданчиках i автограф-сесiях у найрiзноманiтнiших львiвських локацiях — навчальнi заклади, бiблiотеки, театри, кафе i безпосередньо бiля стендiв i яток на вулицi Копернiка i проспектi Свободи.
Каталог 24-го Форуму має 280 сторiнок, мiстить данi про 223 стендових учасникiв (видавництв), 162 безстендових учасникiв та партнерiв (спiлки письменникiв кiлькох країн, мiжнародних культурних iнституцiй i компанiй), дипломатичних установ i т. iн.) i 1206 учасникiв рiзних заходiв (авторiв, модераторiв, спецiалiстiв, перекладачiв, громадських дiячiв). Це не рекорднi показники (вiйна є вiйна!), це львiвський стандарт форуму! Щодня бiля двох входiв на територiю палацу Потоцьких (центральна виставкова локацiя) стояли черги за вхiдними квитками (знижки для учнiв, студентiв, пенсiонерiв).
Добре вiдомо, що в останнi десятилiття українцi читають менше, нiж у попередньому столiттi. Не є секретом причини (досить серйознi) такого вiдторгнення. То як i чим пояснити такий феномен: у Львовi Форум видавцiв i в Києвi Книжковий арсенал щодня вiдвiдують бiльше людей, анiж матчi збiрної України з футболу на стадiонах названих мiст?
Нинi масовi читацькi сегменти — це молодь, творче i пiдприємницько-менеджерське середовище, частково — пенсiонери. Село програє мiстовi у зацiкавленостi книгою.
Дуже важливою є промоцiя книжкових видань, наявнiсть мережi книгарень i видавництв, налаштованих на сприяння якiсному нарощуванню нацiонального друкованого продукту. На заходi i в центрi України видавцi шукають креативних авторiв, беруть на себе значну частку витрат по випуску книг (iнвестують в нацiональну культуру друкарства) i разом з авторами i громадськiстю «доводять» таку продукцiю до потенцiйного читача.
На жаль, пiвдень i схiд України нехтують обов’язком сприяння цивiлiзацiйному поступу. Найчастiше — тупо заробляють грошi, не гребуючи випуском графоманських текстiв, не кажучи про якiсне художньо-технiчне оформлення продукцiї. Цi регiони iгнорують європейського рiвня книжковi виставки в Українi.
Тож стає зрозумiлим, до кого зверталася газета «День» пiд час львiвського форуму у заголовку «Якщо ти не тут, ти не iснуєш як видавець»...
А. Г.