|
|
   |
Наступного року виставка-форум «Українська книга на Одещині» відзначатиме ювілей — проходитиме удвадцяте. Варто сподіватися, що нове керівництво Одеської національної наукової бібліотеки розробить програму реорганізації роботи низки підрозділів задля підвищення оперативності, креативності та фаховості роботи як в науковому секторі, так і методично-організаційному. Зокрема буде проаналізована практика проведення не лише брендової виставки-форуму в регіоні, але й Книжкового арсеналу в Києві та львівського Форуму видавців. Якщо вже Одеса номінує себе однією з культурних столиць України, то крім музичних і театральних фестивалів, Гуморини, різноманітних комерційних виставок варто употужнити дві існуючі щорічні книжкові виставки. Вони мають сприяти інтенсифікації короткотермінових туристично-екскурсійних потоків, пропаганді української книги та (увага!) читання серед учнівської молоді та студентства.
А чи багато заходів з цьогорічної програми привернуть увагу саме молодіжної аудиторії? Заради яких книг приїдуть юні читачі з півночі та бесарабської частини області, бодай з Миколаївщини? А у вересні до Львова на Форум видавців щороку спостерігаємо потужне рушення молоді за книгою у вихідні.
Не витримує критики практика пропаганди книг авторів з районів Одещини, як і літераторів регіону. Звичайно, це ахілесова п’ята місцевої організації НСПУ, ще одне свідчення рівня роботи її керівництва. Талановита Ганна Костенко напередодні Нового року одержала престижну премію за книгу прози (одеської за стилем ї характером оповіді) «Цурки-Гілки». Чому б не презентувати цю книгу одеситам? А хто може назвати прізвище та ім’я молодого прозаїка з Одеси (на фоні критичного старіння письменницького осередку), який щойно став лауреатом всеукраїнського конкурсу? Чому не запрошений для участі в програмі Віталій Бошков, котрий пише і перекладає поезії рідною гагаузькою, а ще українською, болгарською, молдавською, французькою, російською мовами? Він, до речі, в нинішньому році відзначатиме ювілей, видав «до дати» черговий поетичний збірник. Зате організатори послідовно запрошують людей, які порушили корпоративні та статутні норми, втратили зв’язок з письменницьким осередком, і у «винагороду» одержують від організаторів місця на виставці для власних комерційних інтересів.
Попри певні негаразди запрошуємо читачів «Вечерней Одессы» активно включитися до програми виставки-форуму. Зокрема, запрошуємо на презентацію книги про газету і колег першого редактора — Бориса Дерев’янка.
Це «Слово про вiйну» — з перших вуст бiйцiв АТО, добровольцiв з «Азову», «Айдару», «Донбасу», волонтерiв з рiзних регiонiв країни. Оповiдi про сильнi емоцiї та почуття, бiль поразок i втрат, радiсть перемог, азарт i вiдчай бою, сльози i терпкий гумор справжнiх чоловiкiв. Серед авторiв — волонтер з Чорноморська, поет В. Демиденко. Якщо ви патрiот — ця книжка для вас.
Фаховий фiлолог Любов Iсаєнко написала пронизливо щиру оповiдь про родовiд — батькiв, сестру, чоловiка-будiвельника, який нещодавно вiдiйшов у засвiти. Непроминальнiсть духовних первнiв i родинних традицiй залишається першоосновою української ментальностi. Цей висновок пiдсилює виразний фотосупровiд тексту.
Заголовною у книзi Ганни Костенко є повiсть «Цурки-Гiлки», стильову канву якої складає вербальна сумiш їдишу та українсько-росiйських сполучень, новотворiв та покручiв. Можливо, це одна з останнiх спроб в українськiй лiтературi зафiксувати манеру спiлкування одеситiв з околиць мiста — Молдаванки, Пересипу, усiх Фонтанiв, Далеких i Ближнiх Млинiв.
Ведучий сторінки «192 сходинки»