|
|
   |
Десятого квітня 1944 року Одеса була звільнена від фашистських загарбників. П’ятдесят один рік тому, 10 квітня 1974 року, вперше стартував туристичний перехід «100 кілометрів за 24 години», присвячений знаменній даті. Хто тоді міг припустити, що через півстоліття Одесі, як і всій Україні, доведеться битися з фашистами XXI століття?!
А тоді, 1974-го, туристи звернулися за підтримкою до «Вечірньої Одеси», до її творця та редактора Бориса Федоровича Дерев’янка. І «сотка» не тільки народилася, але з кожним роком набирала чинності, пік її популярності припав на кінець 80-х років минулого століття, коли кількість учасників перевищила 2 тисячі.
Знаменні дати одеської «сотки»:
1974-й рік — 1-й туристичний перехід: перемогли Володимир Мамчич та Володимир Скороденок.
1983-й — народження велоралі «100 кілометрів за 10 годин».
1984-й — Віталій Ковель подолав 100-кілометрову дистанцію за рекордні 6 годин 14 хвилин.
1987-й — вперше переможцем переходу став гість з-за кордону — фін Маркку Ярнбек.
1990-й — Тетяна Хіміч встановлює жіночий рекорд — 8 годин 31 хвилину.
2001-й — засновано титул «Залізна людина», першим його володарем став Анатолій Потанейко, який спочатку подолав 100-кілометрову трасу бігом, а потім на велосипеді.
2021-й — вперше та єдиний раз перехід та велоралі через пандемію ковіда перенесли з весни на осінь.
З 1982 року (з перервами) пишу про «сотку». З якими дивовижними людьми довелося зустрітися на ній!
Першопроходець Володимир Мамчич, який перемагав на перших трьох переходах, — альпініст (удостоєний звання «Сніговий барс»), книголюб, який зібрав чудову бібліотеку (серед його книг є справжні раритети), співавтор рекорду «сотки» (саме він секундував Віталію Ковелю, коли той встановлював своє досягнення).
Два ветерани-антагоністи Юлій Львович Берлін та Іван Євдокимович Макаров. Один створив клуб любителів бігу «Бриз», другий — КЛБ «Марафон». Треба було бачити, як вони, конкуруючи між собою, скрупульозно та ревно стежили один за одним!
Володя Погорєлов (вiн, на жаль, трагічно пішов із життя), що стояв біля витоків тріатлону в Одесі.
Анатолій Потанейко — дев’ятиразовий переможець «сотки», який народився в Мінську, здобув освіту в Одесі і працював в Анадирі.
Професор із Оулу Олаві Рясянен, вiн привіз до Одеси команду із Фінляндії.
Ян Здеркович із Польщі, який у 65-річному віці вперше взяв участь у велоралі, а за десять років знову вийшов на старт і не просто підкорив трасу, але покращив особистий рекорд.
Невтомний Петро Ключник, який має за плечима 46 «соток».
Дивовижна Олена Шевченко — семиразова переможниця одеського надмарафону.
А організатори! Володимир Іванюшин та Фред Гарбер, Тетяна Дежурна та Валерій Юфа, Віктор Кашенцев та Валентин Григоренко, Сергій Мірошниченко та Михайло Меламед, Євген Ступніков та Леонід Ржепішевський, Анатолій Павлов та Георгій Гергая, Ольга Охлопкова та Дмитро Волошенков! Про кожного з них не те що публікацію в газеті — книгу можна написати!
У 1985 році разом з хлопцями з вищої морехiдки зумів пройти (точніше прошкутильгати) всю дистанцію — одна з найзначніших подій у моєму житті. А хіба можна забути, як туристи канатного заводу на руках несли до фінішу членкиню своєї команди, яка вже не могла рухатися! Досі перед очима перемога у велоралі Михайла Стаханова та Едуарда Онищенка — фінішний створ вони перетнули, взявшись за руки (тепер таке не зустрінеш)! Найнезвичайніший контрольний пункт на трасі у 2010 році — на 91-му кілометрі: голова родини Олександр Ролінський, його дружина Галина та діти: Валерія — 12 років, Марк — 11, Яна — 10, Глорія — 5, шестимісячний Веніамін залишився вдома. Ну а найщасливішим учасником «сотки» можна вважати, напевно, Євгена Ступнікова — обидва його сини народилися, коли він перебував на трасі.
З 1974 по 2021 рік одеська «сотка» не знала перерви. Ні розвал країни, ні економічна криза 90-х років, ні ковід не змогли перешкодити її проведенню. Усі плани сплутала підла війна. Але я вірю: ми дочекаємось тебе, «сотка». І разом із героями, які захищали та звільняли Одесу у грiзнi сороковi минулого сторiччя, будемо вшановувати пам’ять тих, хто віддав свої життя за свободу та незалежність України у ХХI столітті.
Анатолій Мазуренко. На фото Олега Владимирского — миттєвостi одеської «сотки» (1974—2021 рр.)